Головні новини

Злодії і мародери

Антон, Андрій і Олексій — три абсолютно різних чоловіки. І за професією, і за віком. Вони взагалі не мають нічого спільного, якби до кожного з них не приходили з обшуками представники Служби безпеки України. Після цих візитів у кожного з них зникло чимало цінних речей.

Історії цих чоловіків, скоріше схожі на сюжет блокбастера, ніж на випадки з життя звичайної людини. Зброю, хлопці у формі, викрадення, затримання, СІЗО і навіть самостійні розслідування і розшук зниклих речей — тут є все.

Кореспондент видання «Заборона» Василина Думан зустрілася з людьми, які на власній шкурі відчули, як це — стати об’єктом пильної уваги з боку працівників спецслужби. Кажуть — досвід не з приємних. Чому, читайте далі у матеріалі.

(Всі історії записані зі слів і документів, наданих героями матеріалу).

СПРАВА № 1:

«СБУ перекрила потужний канал контрабанди стрілецької зброї»

Головний герой: Андрій Кутьїн

Вік: 32 років

Професія: інженер-програміст

Місце проживання: Київ

Слідчі Управління СБУ в Харківській області Олександр Чорновіл і Дмитро Гнатушко

Прокурор відділу прокуратури Харківської області Олег Максюк

Березневим ранком 2017 року Андрія Кутьіна розбудили непрохані гості. Вони сильно і наполегливо стукали в двері. Чоловік вибіг і побачив двох автоматників, прокурора, працівників СБУ та понятих — чоловік десять. У гостей були документи про обшук на підставі того, що Кутьіна підозрюють у контрабанді та незаконному поводженні зі зброєю.

«Мене мордою в підлогу, руки в наручники і питають: «Де зброя?», — згадує Андрій.

Кутьїн показав усе, що мав. Зброю було, але з усіма необхідними документами, говорить він. Зберігалася в сейфі, як і сімейні заощадження в різній валюті в сумі близько 36 000 доларів. Загальний підвал будинку теж обшукали і, як стверджує наш співрозмовник, побачили чужі бойові патрони.

Також знайшли макети, які зброєю не вважаються. Це такі автомати і пістолети, які спеціально знерухомлені або з них були вийняті певні деталі. Стріляти з макетів неможливо. Макетів було багато. Андрій пояснив, що колекціонував їх, обмінював і продавав. Цього хобі він присвятив п’ять-шість років свого життя. Особливо цікавився Другої світової і сучасністю, збирав також холодна зброя, каски і головні убори XX століття. Речі були дорогими.

З квартири забрали все цінне, стверджує Кутьїн. Гроші, макети, зброю з дозволами. Внесли в протокол. А потім Андрій виявив, що деякі речі під час обшуку просто зникли.

Обшук, вилучення та опису тривали цілий день. Весь цей час Андрій сидів у коридорі в наручниках і спостерігав за подіями, які розгорталися довкола нього. Батьків героя з квартири також не випускали. Андрій стверджує, що просив адвоката, але йому відмовили.

Увечері Андрію дали підписати протокол обшуку, посадили в машину і кудись повезли. Батьки тиждень не мали ні найменшого уявлення, де він є. А він був у Харкові. Андрія поселили в якійсь квартирі і приставили до нього двох охоронців. Вони весь час сиділи в сусідній кімнаті, періодично приносили щось поїсти.

«Я був у ступорі, навіть подумати про таке не міг, хіба в кіно бачив!» — згадує чоловік.

Андрій Кутьїн стверджує, що перебував у Харкові з 7 по 10 березня. Розписка оприлюднена з його дозволу.

Час від часу Андрія возили на розмови до керівництва. Під час однієї з таких поїздок йому запропонували повернути гроші і колекційні макети. Він погодився і написав дві заяви. Їх забрали, але замість грошей дали розписку від знайомого, який нібито позичив їх у Андрія в той же день. Макети пообіцяли привезти з Харкова в Київ самостійно, але, за словами Кутина, повернули далеко не всі.

«Я кажу: а де решта? Вони мені: чувак, вибач — керівництву подарунки треба було зробити. В якості подарунків? Ті знизують плечима — не подобається, можемо і ці забрати. Дійшло до того, що у мене був мисливський порох у каністрах — вони навіть звідти пивканистры повидсипалы », — згадує Андрій.

Повернення юридично оформлено постановами прокурора від 7 і 17 березня.

У них зазначається, що речі та гроші вилучено безпідставно, оскільки відношення до справи не мають. Тому арешт повинен бути знятий.

У першій постанові про повернення грошей — мова йде і про самому досудовому розслідуванні. Що нібито слідством встановлено, як Кутьїн переміщував через кордон, приховуючи від митників, пістолети марки Glock і торгував ними, відправляючи покупцям частинами з різних адрес і від різних осіб.

Фотокопії документів надані редакції Андрієм Кутьиным

Протокол обшуку свідчить, що пістолети Glock не знайшли — хіба що дезактивовані затвори (верхня частина пістолета, — ред.) без стовбурів. Андрій також стверджує, що останні кілька років він за кордон не виїжджав взагалі. А деталі, з яких експерт СБУ склав бойовий пістолет, могли бути куплені у різних людей, не пов’язаних між собою.

У другому постанові про повернення речей, датованому майже двома тижнями пізніше, про контрабанду мова вже не йде. Зате нашому співрозмовнику інкримінують незаконне придбання та зберігання боєприпасів — тих самих чужих патронів, які знайшли в загальному підвалі.

Але ми забігли вперед. Тоді ж, у Харкові, для Кутьіна через суд домоглися домашнього арешту, дали грошей на поїзд і відправили в Київ.

Андрій приїхав додому, де стурбовані батьки не розуміли, що робити. Не знаючи, що їм відповісти, Андрій ліг спати. Вранці на свіжу голову почитав законодавство, найняв адвоката і звернувся до ЗМІ. Після цього виявив, що його макети продаються в інтернеті. Запевняє, що таких більше ні в кого не було. Кожен примірник мав індивідуальний номер, але на фотографіях вони були затерті.

З особистого архіву Андрія Кутьіна

«Я попросив у людини, який торгував ними, показати ці номери. Той, як дізнався, що у мене їх вкрали, відразу відмовився спілкуватися», — розповідає Андрій.

Потім його повторно затримували, відпускали під заставу, потім були суди. Там він дізнався, наприклад, що до Харкова його не вивозили — він туди нібито з’явився за повісткою. Останні рази прокурор не з’являвся на засідання, а сам Андрій стверджує, що його прослуховують, тому що сторона звинувачення подавала як доказову базу записи його телефонних розмов з адвокатом. Остаточно крапку в цій історії поставить суд, оскільки справа вже повинні розглядати по суті.

На час обшуку в квартирі в Андрія було 15 макетів SCORPION — у заводських упаковках і з документами. Це такі пістолети-кулемети, які розроблялися для танкістів ще за часів існування Чехословаччини. Як говориться в матеріалах справи Андрія, у всіх стовбурах був штиф, який робив неможливим проходження кулі. Такі пістолети не призначені для стрільби.

«Декілька пляшок дорогого алкоголю. Кілька колекційних ножів, новий хороший бронежилет. Маскхалат — не знаю, навіщо він їм. Він був дірявий» — досі дивується Андрій.

До матеріалів справи долучено експертизу, в ході якої фахівця дали три пакети з деталями і поставили питання: «чи складають вони при складанні конкретну одиницю вогнепальної зброї?» (збережено мову оригіналу — авт.). Раніше співробітники спецслужб під прикриттям замовляли у Кутьіна деякі запчастини, але з них пістолет не складеш. Чоловік зазначає, що саме це, створене на експертизі, а не вилучене під час обшуку зброю, додали в якості доказу в його справу.

СПРАВА № 2:

«У Києві СБУ викрила міжнародну організовану групу торговців зброєю»

Головний герой: Олексій Дем’янчук

Вік: 49 років

Професія: моряк

Місце проживання: Київ

Слідчий СУ Головного управління Нацполиции

у Києві: Бабаян Т. В.

Прокурор другого відділу процесуального керівництва прокуратури Києва: Гойденко І. А.

«Можете не роззуватися, — говорить Олексій, впускаючи нас до себе додому. — Після двох обшуків дружина відмовляється вже щось прибирати».

Він заходить у кімнату і розгублено розводить руками. Показує, що в ній майже нічого не залишилося. Говорити про деталі своєї справи тут людина відмовляється, тому що впевнений, що будинок прослуховують.

За професією Дем’янчук — моряк, старший механік судна. Він народився в Росії, вчився в Одесі, знову плавав в Росії, а з 2007 року живе в Києві на Троєщині з дружиною і двома дітьми. У 2014 році Олексій став заступником командира батальйону «Січ» по озброєнню і допомагав «Правого сектору».

Зброю він знає добре, колекціонує його. Збирає, змінює і продає раритети. Жартує, що колекціонери — хворі люди, які, отримують якусь ексклюзивну річ і потім не можуть з нею розлучитися, скільки б за неї не пропонували.

Про кожен експонат зі своєї приватної колекції чоловік може багато і докладно розповідати. Ось це, наприклад, стандартна кавалерійська шабля 1881 року:

Це — старовинна піхотна гвинтівка зразка 1821 року. Вона капсульна, її не можна вважати вогнепал:

Але найбільша слабкість Олексія — антикварні револьвери. Каже, мав колекцію загальною вартістю приблизно на 200 000 доларів. До обшуку.

«Ось тут на рогах висіли два кольта — пішли. Там теж висіли револьвери. У мене їх було понад 60 штук. Залишилося п’ять-шість», — розповідає Олексій.

Дем’янчука затримали 18 квітня на парковці під будинком. Олексій згадує, що тоді по Києву провели серію обшуків, які СБУ потім назвав викриттям міжнародної організованого угруповання торговців зброєю. Каже також, що в цю історію потрапили багато його знайомих колекціонери. А він сам став героєм оперативного відео. Про цю спецоперацію звітував перед громадськістю заступник голови СБ України Віктор Кононенко.

В той день Олексій сидів у машині разом з товаришем. Знайомого прогнали, Олексія скрутили.

«Ще так довго морочили чогось, недотепи — не могли одягнути наручники. Спочатку одні начепили, потім інші і ще пластиковими щось закріплювали. Одягли. Кажуть: вставай! А в мене штани світлі, то я їм: поклали — самі піднімайте. Почали мене піднімати — наручники сповзли. Кінокомедія якась!», — розповідає Олексій про момент, який чітко видно на відео СБУ.

Олексія перевели на траву, а в його квартирі тим часом тривав обшук. Спочатку вдома не було нікого, тільки потім прийшли старший син і дружина. Ввечері чоловікові принесли протокол з переліком вилучених речей, де хто-то, як стверджує Дем’янчук, підробив його підпис.

Підпис, яка Демьянук побачив на протоколі обшуку житла

Підпис, яка Демьянук поставив під протоколом обшуку авто

Олексія повезли спочатку в СБУ, а потім — в ізолятор тимчасового тримання. Але без флюорографії тамтешні чергові відмовлялися приймати новозажержанного.

«Ось, думаю, ви наді мною знущалися, то тепер я над вами поприкалываюсь», — посміхається Олексій.

Близько години ночі двоє міліціонерів каталися з Олексієм по столиці і шукали, де б зробити флюорографію. Знайшли чужий знімок, і Олексій відразу заявив черговому, що ніякого обстеження не робив.

«Я кажу: флюрограма не моя. Він такий: як це?.. А я йому: вона жіноча» — розповідає Дем’янчук. Поїхали шукати далі. Обстеження змогли зробити лише близько п’ятої ранку. Потім був суд, заставу в мільйон гривень, місяць СІЗО.

«До речі, добре відпочив, — каже Дем’янчук. — Я навіть кілька вдячний, інакше як би я туди потрапив? А так познайомився з вельми «цікавими» людьми.

«У нас був чоловік, який убив бабцю, то він мив підлогу і парашу. Моя стаття 263 «шановна». Там є таке правило, що коли з тобою попили чай, значить, ти «порядна», — ділиться він.

Був не тільки чай. Дем’янчук порівнює місяць у СІЗО з довгим запоєм і каже, що на другий день вже відмовлявся пити, тому що «печінка не колгоспна».

Адвокати подали апеляцію і домоглися перегляду розміру застави — його зменшили до 100 000 гривень. На виході з СІЗО Дем’янчука повторно затримали — на цей раз Дніпровське управління поліції Києва. Знову втрутилися адвокати та арешт через суд скасували. Поліцейські ще приходили з обшуком, але на цей раз Олексій завчасно викликав адвоката, контролював процес, тому всі вилучені предмети були належним чином зафіксовані.

«У мене на балконі лежали гаражні петлі з супермаркету, то вони і їх забрали як предмети, схожі на глушники», — сміється моряк.

Що до втраченої колекції, то це для Олексія сміх крізь сльози. У машині, каже він, були старий кольт, планшет в чохлі від нього, а також дві тисячі доларів. Як і ряд колекційних експонатів з гаража і квартири, ці речі в протокол не потрапили.

Масштаби втрат Дем’янчук зміг повністю оцінити лише коли повернувся додому. А через деякий час зникло під час обшуку раритетну зброю з’явилося в інтернеті, вже як товар.

«Я як побачив, чортихався на півбудинку. — згадує Олексій. — Хотів одразу написати продавцю, що він тварина. Але дружина мене зупинила. Каже, що помста — страва, яку подають холодною. Я подумав, порадився з адвокатами і домовився з тією людиною про покупку свого пістолета».

Йдеться про рідкісну Гассере. Олексій дізнався його за індивідуальним номером, а також — по барабану, який йому робив на замовлення зброяр з Бердянська.

Револьвер Гасера у продажу на спеціалізованому сайті Violity.

Новостворений барабан револьвера Гасера. Джерело — онлайн-портфоліо зброяра з Бердянська.

Щоб затримати торговця, Олексій з товаришами і адвокатами провели цілу «спецоперацію». На зустріч з продавцем пішов чоловік, який видавав себе за зацікавленого покупця. Він дізнався, що торговця звати Михайло і що у нього можуть бути і інші пістолети і револьвери Олексія. Розмова писали одночасно на диктофон і на відео. Потім Михайла затримали і викликали поліцію.

Результати цієї «спецоперації» захист Олексія намагається включити в його справу. Зараз Демьянчуку інкримінують статтю 263 Кримінального кодексу — незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. В протокол обшуку потрапили кілька вилучених раритетних револьверів, макети (зброя, з якого неможливо стріляти, — авт.), багато різних запчастин і пістолети Glock під патрон Флобера (патрон для спортивної і розважальної стрільби, на який не вимагається дозвіл, запевняє моряк).

Глоков запротоколювали близько шести, але Дем’янчук каже, що мав таких десять.

Станом на зараз йде етап досудового розслідування. Правоохоронці пропонували Демьянчуку підписати угоду про визнання винуватості, розписку про нерозголошення деталей справи, а також заяву, що він не має претензій до Міші-торговцю, який продавав зниклий під час обшуку револьвер Гасера. Ні на одне з цих пропозицій моряк не погодився.

Олексій запевняє, що переважна більшість зброї, яка у нього була і зникло, — це пістолети, яким понад 110 років. Відповідно до міжнародного законодавства, яке Україна ратифікувала після вступу до СОТ, такі речі юридично вже не вважаються зброєю, оскільки патронів до них не виробляють і стріляти з них неможливо. У Дем’янчука вилучили і порівняно новіший вогнестріл, маузери і парабелум, але з них були вийняті пружини і буї, тому їх теж уже не можна було вважати зброєю, каже Олексій. Додає, що в протокол вписали максимум третина з того, що зникло під час обшуку.

За словами Олексія, зараз у СІЗО ув’язнені діляться на «порядних» і «непорядних» людей. Останні виконують роль обслуговуючого персоналу

СПРАВА №3:

«На Київщині затримали торговця зброєю»

Головний герой:ї Антон Примушко

Вік: 49 років

Професія: військовий

Місце проживання: Київщина

Слідчі Управління СБ україни в Києві та Київській області: Федулов Д. А., Павленко А. В.

Прокурор: Чуйков В. С.

Ось сидить Антон — строгий і великий, як гора. Але плечі в нього втомлено зсутулився. Антон — військовий. Позаду нього — війна юридична, попереду — війна в зоні Операції об’єднаних сил (колишнє АТО).

А тут і зараз він з головою поринув у стос судових паперів, яка вселяє страх своїм масштабом.

«Це ще не всі, — каже Антон, гортаючи змоченим слюною пальцем документи. — Нагорі більше».

Чоловік показує на свій двоповерховий будинок, де в 2015 році відбувся обшук. Його проводили співробітники СБУ. Тоді військовому інкримінували нелегальну торгівлю зброєю, а з його будинку зникло безліч речей. З тих пір проходить третій рік — Антона вже давно виправдав суд, а кримінальну справу закрили. Юридична війна мала закінчитися. Але Антон не відчуває себе переможцем — йому йти воювати по-справжньому, а він не має з чим. Під час обшуку у нього забрали бронежилети і розвантаження, робочий інвентар, приціли, окуляри нічного бачення, патрони і безліч інших речей, без яких на фронті важко. Збитки можна оцінити в десятки тисяч доларів. Всупереч постанові суду, не повернули навіть те, що повинні були, каже Антон.

На момент порушення кримінальної справи про торгівлю зброєю Примушко був начальником штабу батальйону «Київ-2». Добровольцям саме дали наказ повернутися із зони бойових дій в столицю. Цей, а також інші батальйони («Київ-1», «Січ», «Золоті ворота», «Свята Марія») повинні були реорганізувати в єдиний полк, підпорядкований Міністерству внутрішніх справ.

За 2014-15 роки в «Києві-2» зібралося багато трофейної зброї. Все це добро ретельно інвентаризували. Подали відповідний рапорт начальнику Головного Управління МВС України Олександру Терещуку. Копії всіх документів зібрали в пакет. Зброя повантажили в автомобіль і вирушили в Київ.

У столиці виявилося, що процедури оформлення такої зброї в законодавстві або інструкціях немає. Що робити далі — незрозуміло. Було близько трьох годин ночі, листопад 2015 року. Командир батальйону по телефону сказав Антонові їхати додому відсипатися, а через день мала відбутися зустріч з керівництвом. Там планували вирішити подальшу долю трофеїв.

Під ранок Антон приїхав додому в селище під Києвом. Машину загнав у двір. А вже близько 8 ранку, каже, довелося вставати — прийшли працівники СБУ з обшуком.

«Запитують: зброя є? Пацани, джек-пот. Тут валом!», — сміється Антон, згадуючи свій з ними перший діалог.

У цій історії взагалі багато смішних моментів. Наприклад, до матеріалів справи прикріплений рапорт оперативника і допит його як свідка. Він розповідає, що бачив, як Антон заходив і виходив з будинку з великими сумками. Саме ці спостереження лягли в основу порушення кримінальної справи.

Уривок з допиту слідчого СБУ в якості свідка. Опубліковано з дозволу Антона Примушко.

Антон думав — непорозуміння. Показав всю зброю, машину, надав документи. Пояснив, що це — трофеї, поїдуть в головне управління МВС. А інше — власне, з відповідними дозволами. Але раптом виявилося, що копії документів і актів з інвентаризації трофеїв кудись зникли. Як, втім, і дозволу.

Співробітники СБУ нишпорили в будинку, в хліві і у дворі, вигрібаючи все, згадує Антон. Під час обшуку щось вилучали з занесенням у протокол, а щось просто забирали. Наприклад, машина, на якій військовий привіз трофеї. Зараз вона в розшуку, але Антон сумнівається, що її колись знайдуть.

Відсутність деяких речей Антон помітив відразу, про що зазначив в протоколі обшуку. Багато чого іншого не дорахувалися пізніше.

«У протокол не внесений приціл […] приціл […] і гроші 1500 грн, які зникли з приміщення, яке обыскивалось. Примушко А. Е.» Витяг з протоколу обшуку опубліковано з дозволу Антона Примушко

У будинку в сейфі зберігалися мисливські гвинтівки, нагородну зброю Примушко (всі офіційно оформлено), а також — дитячі золоті хрестики і подружні кільця Антона і Каті, його дружини.

На наступний день після обшуку дружина зрозуміла, що золота немає. Згодом, коли сім’я подавала скаргу з приводу зниклих речей, прокурор, який оформляв справа, вимагав від Каті довести, що прикраси були. А ще соромив за те, що через якихось двох грамів золота скаржаться.

«Я його запитала, а красти не соромно?», — згадує Катя.

Зброя, яку знайшли у Антона, працівники СБУ розклали на подвір’ї і в хаті. Потім фотографіями і відеорядом з цією розкладкою проілюстрували прес-реліз про операції з викриттям торговця. В кадрі звідки з’явилася навіть георгіївська стрічка.

«Питаю: ви всі повинні вносити в протокол? Все, — відповідають. А я їм: ось у вас тут лежить георгіївська стрічка. Чому вона не внесена? Немає в протоколі, ви її чи підкинули, або вкрали», — згадує Антон. Стрічка, яку працівники контррозвідки дбайливо розклали в кадрі, його тоді особливо обурила.

Фотографія прес-релізу СБУ (Окремий привіт — фальсифікатору інформації від СБУ Олені Гитлянской. Настільки брехливого, некомпетентного і малограмотного прес-секретаря СБУ не мала з дня свого створення. — А). Джерело — Цензор.Немає

Дорогий якісний тепловізор внесли в протокол тільки тому, що військовий відмовлявся рушити з місця без цього.

«Я сів на диван і кажу: нікуди не піду, поки не впишете в протокол тепловізор. Хоч убийте. Напевно, тільки завдяки цьому я зміг його отримати назад», — розповідає герой. Після закриття справи тепловізор йому повернули, але з ознаками користування — на ньому були фотографії, які чоловік сам ніколи не робив.

Фотографії з вилученого тепловізора, які Антон виявив, коли повернув собі річ

Після обшуку співробітниками Служби безпеки України і прокуратури Шевченківського району Києва з дому Примушко зникли речі на 80 пунктів у списку і на суму понад 20 000 доларів США, говорить він. Їх так і не внесли в протокол. Перевірку з цього приводу прокуратура закрила.

З того, що протокол попало, повернули теж далеко не все. Наприклад, вилучили два карабіна, обладнані дорогущими прицілами. А повернули вже без них. Або патрони. Їх Антон теж місяцями безуспішно намагається повернути. Пише клопотання, оббиває пороги найвищих інстанцій тільки для того, щоб нарешті було виконано рішення суду.

Ми звернулися до прес-служби Київської обласної прокуратури із запитом, чому не виконується рішення суду. Нам так і не відповіли. У телефонній розмові сказали, що наше звернення не повинен обробляти інший відділ, тому запит вирішили просто проігнорувати.

Ще деякий час після обшуку син Антона і Каті носив до батьків в кімнату свої іграшки — боявся, що дядьки з СБУ знову прийдуть і все заберуть.

«Але це потроху забувається», — каже Катя.

Антон, на відміну від сина, все пам’ятає. Паперова тяганина виснажує і триває роками. Але так він тепер живе — з усією своєю пам’яттю, стосами документів і затятим переконанням, що поверне своє.

Заборона надіслала кілька запитів до Генпрокуратури і Служби безпеки України. Ми попросили повідомити, скільки з 2014 року було зафіксовано скарг громадян про зникнення речей і скільки було відкрито виробництв, і скільки працівників СБУ покарали. У Генпрокуратурі нам відповіли, що закон зобов’язує їх надавати публічну інформацію, але не підраховувати статистику. І якщо це нам не подобається, ми можемо судитися. У Службі безпеки України теж відзначили, що схожу статистику не ведуть — це не передбачено законодавством та внутрішніми нормативними актами. Але в той же час зазначили, що очищення своїх рядів є принциповою позицією керівництва і з 2014 року в цьому напрямі зроблено більше, ніж за весь період незалежності України (що також є брехнею — А.).

«З липня 2015 року за матеріалами внутрішньої безпеки було розпочато близько сотні кримінальних проваджень щодо співробітників Служби — за третини з них уже є вироки», — йдеться у відповіді на запит в СБУ.

У той же час, те, що випадки зникнення особистих речей під час обшуків не поодинокі, Забороне підтвердили колишній заступник голови СБУ Віктор Ягунов і екс-прокурор Володимир Петраковский. Ягунов додав, що це явище притаманне не тільки СБУ, але і правоохоронним органам в цілому. Обидва причини таких порушень бачать у безкарності працівників СБУ. Віктор Ягунов зазначив, що подібні випадки згадує, а ось серйозне покарання для порушників-правоохоронців — ні. Петраковский розповів, що прокурори занадто залежні від працівників СБУ в оперативній роботі — вони не хочуть сваритися і псувати відносини, тому вкрай неохоче залучають їх до відповідальності.

Домагатися грошових компенсацій, писати скарги в прокуратуру і забезпечувати громадський резонанс таких наслідків обшуків — це як лікувати симптоми, але не досліджувати причини хвороби. Щоб явища начебто крадіжок майна правоохоронцями зникли в принципі, потрібно реформувати систему, кажуть експерти. Важливий крок на цьому шляху — це вже створене Державне бюро розслідувань. Якщо ДБР запрацює правильно, то буде серйозно ослаблена зв’язок між прокуратурою і СБУ, каже Володимир Петраковский. Зокрема, всі внутрішні розслідування проти співробітників правоохоронних органів будуть проводитись вже тут. У прокуратури нарешті заберуть слідчі дії на етапі досудового розслідування, що виконуються тимчасово (аж з 1996 року, — ред.) у відповідності з перехідними положеннями Конституції України (пункт 9, розділ XV).

Якщо ж дивитися на проблему глобально, то обидва вказують на необхідність створити профільний парламентський комітет, оскільки зараз практично немає контролю за роботою спецслужб. Ягунов вважає, що туди повинні входити люди, які ніколи не працювали в СБУ. Петраковский розповів про ідею створення посади спеціального омбудсмена, який займався вивченням скарг на Службу безпеки. Або про варіант переформатування Ради національної безпеки в офіс контролю, як це є у США.

Але це ідеалістичний план розвитку подій, в напрямку якого треба ще багато працювати. Тоді, можливо, СБУ стане страшним сном для зрадників держави і терористів і гордістю для простих громадян, а не навпаки.

Василина Думан, фото: Антон Скиба; опубліковано у виданні Заборона

«>

21.07.2018
15:32
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top