Головні новини

Злий геній інтернету Макс Поляків: як запорізький пройдисвіт заробив свої мільйони

Зовсім непомітно в українській пресі проскочили дві матеріалу, здавалося б, абсолютно не пов’язані між собою.

В одному з них повідомлялося, що в Одесі відкрилося представництво іспанської консалтингової компанії Cupid, а в іншій ─ про появу в Харкові кафе «Мурка», куди можна прийти і приємно провести час, ні на секунду не розлучаючись зі своїми домашніми вихованцями. Виявилося, що головна дійова особа в обох матеріалах одне і те ж ─ Максим Поляков, який очолив одеський філіал і одночасно відкрила оригінальну точку громадського харчування. Взагалі то, українець Максим Поляков 2 десятиліття тому вважався одним з піонерів, притому дуже успішних, розвитку IT-технологій в Україні. Потім він зник з поля зору, переїхавши на Захід.

З гінекологів в айтішники

За зникненням новатора було поява в Європі не менш успішного бізнесмена Max Polyakov ─ громадянина Британії з українським корінням, але більшу частину часу проживає в США. Не важко здогадатися, що Максим Поляков і Max Polyakov одне і те ж обличчя. Переїзд та зміна громадянства пояснювалися тим, що масштаби України стали просто тісні для успішного комерсанта, який вирішив освоїти захмарні висоти. З батьківщиною він зв’язок не втратив. Більш того, ядро створеної ним IT-імперії так і залишилося в Україні. Максим Поляков один з перших усвідомив величезні комунікативні можливості Інтернету і ховається в них потенціал для отримання «легких» грошей. Йому залишилося тільки зайнятися їх реалізацією. Український IT-самородок вже мав непогану спеціальність акушера-гінеколога, але відкрилися перед ним величезні перспективи змусили його круто змінити життя. По натурі Максим Поляков, безсумнівно, належить до прошарку авантюристів і шахраїв дуже високої проби. Саме ці риси характеру забезпечили йому стрімкий зліт.

Справжнє Ельдорадо для ризикового українця ховалося в дейтинговом бізнесі. Мудроване іноземне слово має добре знайомий аналог ─ «служба знайомств». Тільки її клієнти виявилися звільнені від особистого відвідування офісу або подачі оголошення на рекламну сторінку газети. Тепер, не виходячи з дому, вони отримали можливість абсолютно безкоштовно заповнити велику анкету, додати до неї масу фотографій і розмістити все на сайті. Одночасно, їм надавалося право на ретельне вивчення особистих сторінок претендентів або претенденток на руку і серце, спілкування за допомогою можливостей месенджерів сайту і багато ще чого. Послуги знайомств у всі часи були вельми затребуваними в суспільстві. На інтернет-ресурси, створені Поляковим, валом повалили українці і не тільки вони. Заслуга організатора дейтинга полягає в тому, що він винайшов буквально безвідходне виробництво на базі, в принципі, безкоштовно наданої послуги.

Геній дейтинга

«>

«>

У Полякова була розроблена ретельно продумана система викачування грошей з відвідувачів дейтинговых сайтів, яких у нього дуже швидко з’явився не один десяток. У додаткові, обов’язково платні послуги включалися перегляд облікових записів і фотографій інших користувачів сайтів, ведення з ними приватної переписки. Ледь тільки розміщувалася нова анкета, як її володаря буквально засипало купою повідомлень від інших учасників мережевої пошуку знайомств, причому адресату була видна тільки «шапка» звернення, а все інше можна було прочитати, тільки перевівши на рахунок сайту пару-трійку «умовних одиниць». Величезний проявлений інтерес до нового користувача насправді був штучним. Адміністратори сайту пильно спостерігали за трафіком і спеціально запускали вал повідомлень від фейкових користувачів. Надалі Макс Поляків став використовувати для подібних завдань роботів-ботів, імітують живих людей, повністю автоматизувавши процес. Самі реальні анкети тиражувалися в базах даних аналогічних сайтів, збільшуючи їх привабливість з точки зору числа можливих варіантів пошуку. Так власники акаунтів, самі того не відаючи, ставали інформаційними донорами для глобального дейтінгового бізнесу Полякова. Юридичний аспект такого безцеремонного спілкування з особистими даними клієнтів був заздалегідь продуманий. Всім власникам акаунтів на специфічному мовою все тих же юристів пропонувалася оферта, з якою вони, не читаючи або не глибоко не замислюючись над її зміст, погоджувалися. Оферта ставала в цьому випадку надійним захистом від будь-яких позовів у суд. Більш того, адміністратори сайтів під соусом тестування та вивчення наданих послуг отримали легальне право створювати службові профілі, з яких направлялися повідомлення з фейкових сторінок і від ботів.

Хтиве додаток

Для тих персон, які заходять на сайт знайомств не з серйозними намірами, а з метою пошуку коротких любовних пригод Поляків і його команда приготували дуже приємний сюрприз. Через сайти знайомств вони легко могли увійти в порнографічні відеочат, де численні моделі жіночої статі демонстрували їм за гроші свої принади. Таким чином, дейтинг створював трафік, а основна монетизація відбувалася за рахунок видовищ категорії 18+. З самого початку Максим Поляков орієнтувався на споживачів з країн Європи та США. Вони за визначенням виявилися більш платоспроможні, ніж одноплемінники Полякова, в останні кілька десятиліть вимушені тільки думати про виживання, а не про пошук спілкування. Зате в якості адміністраторів сайтів, програмістів і моделей використовувалися виключно громадяни та громадянки України, які звикли отримувати за будь-яку працю крихти, порівняно з їхніми колегами з розвинених країн. В українських містах спішно обладналися десятки порностудій, куди оголошеннями про високооплачуваній роботі завлекались молоді дівчата. Заробіток на добу для моделі, що користується популярністю у клієнтів, досягав завидних $200. Охочих спробувати себе на ниві порнографії недоліку не було. Сам того не відаючи, Максим Поляков і його бізнес потрапили в скарбничку шедеврів світового кінематографа. У 2007 році приз Канського кінофестивалю отримала стрічка австрійського режисера Ульріха Зайдля «Імпорт-експорт», де одна з головних героїнь українська мати-одиначка заробляла на життя в одній з таких студій. Як завжди, Поляків ретельно подбав про юридичну чистоту проекту. Довести звинувачення в поширенні порнографії на ділі виявилося ще складніше, ніж боротися з проституцією. В Україні регулярно виявляють і закривають сотні порностудій, але хтивий бізнес продемонстрував дивовижну живучість, благополучно існуючи ось вже третє десятиліття. В одному тільки рідною для Полякова Запоріжжя постійно діє не менше 20 відеостудій. Витрати на їх обладнання і утримання мінімальні, а кожен день вони приносять господареві $3-4 тисяч чистого доходу. Помноживши дні на роки, далі на кількість студій, легко зрозуміти, що тільки одне Запоріжжі цілком могло озолотити бізнесмена. Сайти знайомств щодня плодилися в геометричній прогресії, створивши масштабну мережу. Полякова не зупиняла їх блокування на території України. Основні споживачі продукту перебували закордоном і мали безперешкодний доступ до інтернет-ресурсів з IP-адрес.

«>

«>

Поляків ─ круп’є

Слідом за дейтингом Максим Поляков успішно освоїв ще більш прибутковий гемблінг, створивши не менш широку мережу онлайн-казино. Якщо в дейтинге він діяв цілком самостійно, то в гемблинге на перших порах він підшукав собі партнерів. Ними виявилися росіяни Рустам Гильфанов і Сергій Токарєв. У 2001 році вони створили IT-компанію Globo-Tech, яка наплодила гігабайти програмного забезпечення, необхідного для роботи будь-якого онлайн-казино. Швидко зрозумівши, які бариші можна отримати від впровадження спеціальних програм на практиці, жадібні росіяни побачили в Максима Полякова людини, який вже прекрасно освоїв інтернет-простір і може їм надати величезну користь. Так з’явилася компанія Lucky Partners, а в Києві її клон Lucky Labs. Обидві використовували нелецинзионноые програми від Globo-Tech. Сам Поляків волів давати імена гейминговым компаніям з використанням слов’янських коренів, як, наприклад, Murka. Інтернет простір швидко виявилося засміченим ласими пропозиціями від усяких «Вулканів», Joy Casino та Casino X, наполегливо пропонував всім користувачам мережі випробувати щастя. Улов знову був величезний. Для подальшої експлуатації людських пороків Максиму Полякову знадобилися помічники. Ними стали українці Максим Криппа і Костянтин Ляшенко. Дзвін «легких» грошей залучив не лише відвертих авантюристів, але і цілком солідних благопристойних бізнесменів. «Православний» російських мільярдер Костянтин Малофєєв не встояв і також впав у гріховна спокуса, взявши участь у реалізації вигідних онлайн-проектів з явним кримінально-шахрайським душком. Правильно кажуть: «Гроші не пахнуть».

Продовження слідує…

24.01.2019
19:06
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top