новини корупції

Закон про валюту: свобода валютних операцій в рамках строгих обмежень

Що змінилося у зв’язку з прийняттям закону «Про валюту і валютні операції»? Які передбачені обмеження, як будуть штрафувати за порушення?

7 липня 2018 року набув чинності Закон від 21.06.18 р. № 2473-VIII «ПРО валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473). Закон вводиться в дію через сім місяців – з 7 лютого 2019 року (згідно інформації з офіційного сайту Верховної Ради). За цей час необхідно привести у відповідність з ним численні нормативно-правові документи.

У цьому огляді ми проаналізуємо основні нововведення і зміни в сфері валютного регулювання. Адже краще заздалегідь знати, до чого нам готуватися в 2019 році.

1. Загальні принципи валютного регулювання

У ст. 2 Закону № 2473 проголошений принцип вільного здійснення валютних операцій з фізичними і юридичними особами, а термін «валютний контроль» замінений на «валютний нагляд». Це цілком відповідає європейським принципам валютного регулювання, що забезпечує насамперед вільний рух капіталу, пов’язаний із залученням інвестицій, кредитів. Ці принципи Україна повинна впровадити до 2021 року згідно Угоди про асоціацію з ЄС.

Перше враження від Закону № 2473: все виглядає саме так, як треба. Але по всьому тексту Закону присутні застереження, суть яких – можливість введення різноманітних обмежень на здійснення валютних операцій з боку НБУ для забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу. Безумовно, захисні обмежувальні заходи повинні бути адекватними, обґрунтованими і тимчасовими. І в пріоритеті у НБУ повинні бути ринкові механізми валютного адміністрування, а не адміністративні заходи (ст. 2 Закону № 2473).

Все це так, але хто буде контролювати НБУ та встановлювати ступінь адекватності вводяться їм тимчасових обмежень? Тим більше, що закон прямо визнає незалежність регулятора у сфері формування валютної і монетарної політики і дає йому широкі повноваження. Оскільки у главу кута поставлені оціночні показники, наприклад, такі як стабільність фінансової системи, а економіка в Україні багато років знаходиться в стані нестабільності, то в найближчому майбутньому на реальну свободу валютних операцій навряд чи варто розраховувати.

2. Розрахунки

Всі пам’ятають, що зараз розрахунки резидентів з нерезидентами у межах торгового обороту здійснюються в іноземній валюті або в гривні тільки через уповноважені банки.

У Законі № 2473 формулювання змінено: транскордонні перекази валютних цінностей здійснюються тільки через уповноважені установи (ст. 7). Визначення, як бачимо, більш широке: поняття транскордонного переказу не обмежується рамками торговельного обороту (тобто розрахунками за експорт/імпорт товарів), а стосується будь-яких операцій. Визначення наведено в п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 2473. А до валютним цінностям ставляться (нове визначення в п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2473) не тільки готівкова та безготівкова валюта та банківські метали, але і електронні гроші, номіновані в гривні, в іноземній валюті та/або банківських металах.

До уповноважених установ належать: банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв’язку, які мають відповідну ліцензію НБУ (п. 14 год. 1 ст. 1 Закону № 2473).

Зрозуміло, порядок проведення транскордонних переказів валютних цінностей визначається НБУ. Ввезення в Україну, а також вивезення, пересилання, транзит готівкової іноземної валюти або банківських металів підпадають під визначення транскордонного переміщення валютних цінностей (п. 12 год. 1 ст. 1 Закону № 2473). Переміщення готівкових валютних цінностей на суму понад еквівалент 10 тис. євро потребує письмового декларування. Така ж норма діє і зараз (гол. 2 Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.08 р. № 148).

Валютні цінності, що пересилаються у поштових відправленнях, повинні мати оголошену цінність.Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб’єктами валютних операцій та уповноваженими установами визначається НБУ.

3. Ліцензії НБУ

Ліцензії НБУ видаються банкам, небанківським фінансовим установам та операторів поштового

зв’язку на здійснення валютних операцій безстроково. У законі не сказано ні слова про індивідуальні ліцензії (ст. 9).

4. Інформування про валютні операції

Згідно з нормами чинного законодавства суб’єкти господарювання зобов’язані декларувати валютні цінності та майно, що знаходяться за кордоном понад встановленого строку (ч. 1 ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.93 р. № 15-93 (далі – Декрет № 15-93; ст. 1 Указу Президента україни від 18.06.94 р. № 319/94).

У Законі № 2473 про валютне декларування не згадується, тобто валютна декларація подаватися не буде (див. лист НБУ від 12.07.18 р. № 40-0006/38073). Однак, згідно ст. 10 Закону № 2473, суб’єкти валютних операцій зобов’язані надавати уповноваженим установам, через які здійснювалися валютні операції, певну інформацію про ці операції. Зміст, форма, періодичність, терміни, спосіб і порядок подання інформації про валютні операції визначаються НБУ. Отже, треба очікувати появи відповідного нормативного документа від НБУ.

5. Валютний нагляд та відповідальність за порушення валютного законодавства

Наглядати за тим, щоб валютні операції відповідали нормам чинного законодавства, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. За загальним правилом це передбачає розробку критеріїв ризику та їх градацію.

Ризикові операції будуть вимагати мінімуму нагляду з боку уповноважених органів. Такими органами призначені НБУ і ГФС (ч. 4 ст. 11 Закону № 2437), а уповноважені установи названі агентами валютного нагляду, підзвітними НБУ (ч. 7 ст. 11 Закону № 2473). Причому НБУ здійснює валютний нагляд над банками, небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, а ГФС – над усіма іншими, тобто юридичними і фізичними особами – резидентами та нерезидентами відповідно до положень Закону україни від 05.04.07 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 877). Відзначимо, що зараз дія цього закону не поширюється на заходи валютного контролю, тобто він поки що не приведено у відповідність з нормами Закону № 2473 (абзац перший ст. 2 Закону № 877).

Цікавий момент! Безпосередній нагляд уповноважених установ над валютними операціями поширюється лише на операції, які підпадають під обов’язковий фінансовий моніторинг (критерії таких операцій встановлені ст. 15 Закону від 14.10.14 р. № 1702-VII). Це, безперечно, позитивний крок, який позбавить дрібні, ризикові операції від пильного ока контролюючих органів.

ГФС має право перевіряти суб’єктів валютних операцій, вимагати документи, подання необхідної інформації. До порушників валютного законодавства застосовуються певні заходи впливу (ч. 9, 10 ст. 11 Закону № 2473).

Що ж це за заходи? Як і слід було очікувати, це штрафні санкції (для юросіб) та адміністративні штрафи для фізичних осіб, посадових осіб підприємств (пп. 3, 4 п. 1 ст. 14 Закону № 2473). Причому – за умови адекватності штрафу вчиненому порушенню – ГФС може застосовувати до юрособам штрафні санкції в розмірі до 100 % суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (п. 4 ст. 14 Закону № 2473).

Сьогодні подібний штраф застосовується, якщо розрахунки між резидентами і нерезидентами не проводилися через уповноважений банк, а також за здійснення деяких валютних операцій без індивідуальних ліцензій (п. 2.2, 2.6 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49).

Як бачите, нова формулювання не містить чіткого переліку порушень, за які передбачено такий штраф. Очевидно, не сильно рятує ситуацію і формулювання «до 100 %…», так як ГФС зазвичай схильна застосовувати верхню планку встановленого законодавством штрафу. Таким чином, повноваження ГФС значно зросли, а позиції у сфері валютного контролю – зміцнилися.

Тепер щодо адміністративних штрафів, що накладаються на посадових осіб за порушення порядку здійснення валютних операцій. Адміністративні штрафи за порушення валютного законодавства згідно ст. 162, 162-1 , 166-5 виросли багаторазово.

Захищайте свої права! Штрафні санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з моменту його вчинення. За кожне порушення може бути застосовано тільки один захід впливу.

6. Заходи захисту

Отже, Закон № 2473 дає право НБУ при наявності ознак нестійкого стану банківської системи, виникнення загрози для стабільності фінансової системи держави вводити захисні заходи, такі як:

  • встановлення особливостей здійснення операцій, пов’язаних з рухом капіталу (відсотки, кредити, позики, дивіденди), і резервування грошей з валютних операцій (купівля/продаж здійснюються не день в день з моменту надходження валюти на рахунок або подачі заявки з купівлі інвалюти). На сьогодні обмеження встановлені постановою Правління НБУ від 13.12.16 р. № 410;
  • обов’язковий продаж інвалютних надходжень і встановлення граничних термінів розрахунків по експорту/імпорту. На сьогодні відповідні обмеження встановлені Законом від 23.09.94 р. за № 185/94-ВР, який втратить чинність з моменту введення в дію Закону № 2473;
  • введення дозволів та(або) лімітів на проведення окремих валютних операцій. На сьогодні для проведення окремих валютних операцій потрібні індивідуальні ліцензії (ст. 5 Декрету № 15-93);
  • обмеження або заборона проведення валютних операцій на підставі норм ст. 71 Закону україни від 20.05.99 р. № 679-XIV.

Як бачимо, перед нами традиційний перелік звичних за багато років валютних обмежень, які можуть бути введені НБУ в будь-який момент. Правда, Законом № 2473 встановлені і деякі обмежувачі дій регулятора: захисні заходи можуть вводитися на строк не більше 6 місяців і продовжувати термін дії попередніх обмежень на термін не більше 6 місяців (п. 2 ст. 12 Закону № 2473). І крім того, загальний термін дії захисних заходів не може перевищувати 18 місяців протягом 24 місяців з дня первинного введення відповідної захисної заходи. Не можна не помітити, що це досить великі терміни. Так що по факту ми можемо отримати все ті ж практично нескінченні обмеження з валютних операцій, які мають місце зараз.

7. Граничні строки розрахунків з експорту/імпорту

У цьому питанні Закон передбачає цікаве нововведення: НБУ може встановлювати обмеження щодо строків розрахунків не на все, а на окремі види товарів та/або галузей економіки (зараз такого немає) і не на будь-яку суму операції, а вище певного мінімального рівня. А ось пеня в розмірі 0,3 % за порушення строків розрахунків в інвалюті нікуди не поділася (вона є зараз і зберігається в якості заходів впливу і у новому законі). Пеню стягує ГФС за результатами перевірки порушника-резидента (п. 8 ст. 13 Закону № 2473).

8. Сюрпризи прикінцевих положень Закону № 2473

Крім стандартних формулювань про те, коли закон вводиться в дію і які нормативні документи треба розробити та привести у відповідність з новим законом, ст. 16 Закону № 2473 є ще одна вказівка. Там сказано, що КМУ разом із НБУ протягом півроку повинні розробити і внести у Верховну Раду законопроекти про проведення одноразового декларування активів фізосіб і про міжнародне співробітництво України в сфері оподаткування. Ці законопроекти повинні визначити, зокрема, правила оподаткування постійних представництв, правила оподаткування контрольованих іноземних компаній (КІК), правила обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами, заходи з протидії зловживанням, пов’язаним із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування, і правила запровадження міжнародних стандартів для автоматичного обміну фінансовою інформацією.

Цілком очевидно, що прийняття Закону про валюту – тільки початок імплементації європейських принципів валютного нагляду в українське законодавство. Попереду нас очікує поява підзаконних актів, які покажуть реальну картину регулювання валютних операцій, а також безліч нових нормативних документів з перерахованих вище питань.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top