новини корупції

«За особистим наказом Порошенко». Чому КС скасував відповідальність за незаконне збагачення

«За особистим наказом Порошенко». Чому КС скасував відповідальність за незаконне збагачення 28.02.2019

Чиновникам і депутатам фактично оголосили податкову амністію

26 лютого в 15:10 судді Конституційного суду України винесли чи не найбільш знакове рішення постмайданної епохи.

Своїм рішенням КСУ визнав не відповідною Основному закону статтю 368-2 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за незаконне збагачення. Тим самим було задоволено конституційне подання 59 народних депутатів (з їх повним переліком можна ознайомитися тут). І одночасно — помножені на нуль чотирирічні напрацювання в майже сотні кримінальних проваджень, розслідуванням яких займався Національне антикорупційне бюро.

У відомстві Артема Ситника вже дали зрозуміти — після прийняття рішення КСУ справи щодо представників влади, чиї здобуті активи відверто «не билися з офіційними доходами, змушені будуть закрити.

Історія викликала широке обговорення у соцмережах — журналісти, блогери і політики дають свої оцінки того, що сталося.

З-за чого ламали списи можновладці, під кого брали, як застосовували і чому скасували новелу Кримінального кодексу про незаконне збагачення, розбиралася «Країна».

Що таке незаконне збагачення

Хоча більшість ЗМІ сьогодні стверджують, що стаття про незаконне збагачення була введена в КК України у 2015 році, де-юре така кримінальна відповідальність була передбачена ще Кодексом, прийнятим в період президентства Віктора Януковича. З одним нюансом — тодішня редакція статті виявилася мертвонародженою, і фактично не знайшли свого застосування.

Незабаром після подій Майдану до ідеї залучення «уголовке» можновладців, які не можуть пояснити природу походження у них багатств, повернулися.

На цьому наполягали західні партнери України, розглядаючи впровадження даної статті в комплексі з введенням електронного декларування для чиновників.

В лютому 2015 року КК під соусом наближення змісту ст. 368-2 до міжнародних стандартів статтю перекроїли. Зокрема, ідеологи новацій пояснювали це необхідністю імплементації ст. 20 Конвенції ООН по боротьбі з корупцією, ратифікованої Верховною Радою ще у 2006 році.

Вона, серед іншого, говориться: «Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально караного діяння, коли воно вчиняється умисне, незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати».

В українських реаліях редакція даної статті викликала масу пересудів, дискусій і політичної боротьби. У підсумку, її затвердили в дещо інших формулюваннях, і неодноразово «правили». Підсумком стала наступна остаточна формулювання складу злочину в діях наділеного владою або повноваженнями особи: «Придбання… у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджена доказами».

Заклавши, як виявилося пізніше, відразу дві міни уповільненої дії. Як вважається, саме вони і дали підстави КСУ «загорнути» стаття 368-2, визнавши її антиконституційною.

Чому Конституційний суд скасував статтю про незаконне збагачення

Вся справа в тому, що по-перше, затвердивши новелу в КК парламентарії «обігнули» Основний закон в частині презумпції невинуватості. А конкретно — статтю 62 Конституції і ч. 2 ст. 17 КПК, згідно з якими особа не повинна доводити свою невинність у вчиненні злочину.

Навпаки, як раз на стороні держобвинувачення лежить підтвердження доказами факту події правопорушення — в даному конкретному випадку, отримання у власність активів, доходи на набуття яких взялися «з повітря». Але в реаліях боротьби із збагаченням «по-українськи», все вийшло інакше: це обвинувачений, де-факто повинен доводити слідству та суду, «що він не верблюд».

«У нормальних країнах формулювання цієї статті приблизно (по пам’яті) наступна: придбання чиновником активів в значному розмірі, якщо він не може розумно пояснити джерело коштів», — пише на цей рахунок керівник Полтавської місцевої прокуратури Євген Асташкін. В Україні ж її переписали, внісши додатковий сумбур в основи права.

Адже як вважає відразу кілька відомих юристів, у фокусі ст. 368-2 КК України виявився зовсім інший предмет правопорушення. Що в підсумку зробило конструкцію статті мертвонародженою.

«Законність підстав (придбання — Прим. Ред.) відноситься не до вартості, а до активів. А активи купуються на підставі договорів», — стверджує адвокат Інна Рафальська.

І це другий підводний камінь під наміри боротися з корупціонерами у владі. Як цей казус «ламає логіку симпатиків боротьби з незаконним збагаченням, раніше детально описував нардеп Ігор Луценко.

«Оскільки в диспозиції статті 368-2 КК України йдеться про власність, законність підстав для набуття якої не підтверджена доказами, до кримінальної відповідальності за цією статтею може бути притягнута лише особа, яка порушила приписи Цивільного кодексу України, де встановлено підстави набуття майна та активів у власність. Тобто, стаття 368-2 КК України фактично передбачає покарання за корупційні доходи, а за незаконні придбання, — тлумачив затверджені сесійним залом норми закону нардеп. — Наприклад, коли придбаний вкрадений автомобіль або здійснюється купівля нерухомості з використанням підроблених документів».

Втім, є й інша, протилежна трактування закону (але практикуючі юристи вважають ці доводи «притягнутими за вуха»). Її дотримуються представники Реанімаційного пакету реформ, що лобіювали впровадження в тіло українського закону норми про незаконне збагачення.

Ось як звучить їхня позиція: «Повинен доводити свою невинуватість підозрюваний або обвинувачений у незаконному збагаченні? Немає. Особа не зобов’язана цього робити: положення Конституції і КПК дають йому можливість зберігати мовчання, і завдання звинувачення — спростувати наявність законних джерел отримання активу. Верховний суд в одному зі своїх постанов визначив, що «обвинувачення має довести… що існує єдина версія, якої розумна і неупереджена людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме — винність особи у вчиненні кримінального злочину, за яким йому пред’явлено обвинувачення». Усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь обвинуваченого особи».

Швидше за все, ця позиція і була розбита вердиктом КСУ (якраз до моменту виходу цього матеріалу позиція Суду була оприлюднена).

Стаття легка, але вироків немає

Зауважимо, що правовий диспут на цей рахунок розгорівся ще в 2015-2016 роках.

Незважаючи на нього, якраз відразу після запуску процесу електронного декларування, НАБУ (до підслідності якого була визначена стаття про незаконне збагачення), розвинуло широку активність на «фронті збагачення».

При тому, що це була досить легким завданням, так як після впровадження електронного декларування тисячі чиновників, депутатів і політиків були змушені детально розписати свої доходи. Деякі, в силу чи то нахабства, то наївності, вирішили, що декларування активів це і є їх легалізація. А тому і засвітили величезна кількість готівки. Не кажучи вже про квартири і машини.

Але, природно, норми, за якою це все б легализовывалось немає. По ідеї, вартість цих активів повинна бути меншою, ніж величина офіційно задеклаированных доходів. А ось з останнім якраз і були повсюдні проблеми. Тому й виникали ситуації, коли у депутата, який все життя отримував мінімальну зарплату раптом виявлялися в декларації мішки з готівкою і купа квартир.

Тобто, для антикорупціонерів пошук потенційних фігурантів статті «незаконне збагачення» було подібно риболовлі в ставку рыбкомбината. Береш будь-яку декларацію, де засвічені великі активи, зіставляєш їх розмір з офіційними податковими деклараціями минулих років — і справа готова.

Причому, враховуючи крайню непрозорість ведення бізнесу в Україні, по цій статті можна було взяти практично будь-якого більш-менш заможного чиновника.

На думку представники антикорупційних організацій, саме це зрештою і призвело до того, що певні сили і пролобіювали ліквідацію статті 368-2 КК.

Дійсно, серед фигурнатов справа — більшість знакових прізвищ персонажів українського політикуму: нардепи, члени уряду, керівники відомств і правоохоронці.

«Піонером» у апробації даної статті випало стати скандальному екс-військовому прокурору сил АТО Костянтину Кулику.

Крім того, за нею йдуть міністр Омелян, екс-глава ГФС Продан і багато інші чиновники і депутати — Євген Дейдей, Олег Ляшко, Андрій Лозовий і т. д.

Правда, за даними судового реєстру за чотири роки роботи норми статті 368-2 КК в Україні не було винесено жодного обвинувального вироку. Симпатики НАБУ кажуть — всьому виною взята під контроль Банкової судова вертикаль. Зважаючи на спроби антикорупційних відомств вивести на чисту воду можновладців не увінчалися успіхом.

«Збагачуйтеся без стесненья»

З іншого боку той факт, що на Банковій насправді побоювалися надмірної активності НАБУ в питаннях викриття незаконних обогащений, також не є секретом.

Раніше «Країна» детально описувала, як у Генпрокуратурі з залученням НАПК поставили на потік схему отбеления декларацій чиновників, минаючи відомство Ситника. Палиці в колеса Бюро намагалися ставити і в парламенті, але потім «включили задню».

Як би там не було, але з урахуванням винесеного 26 лютого рішення наміри опонентів НАБУ, як і дії відомства Ситника неактуальні — рішення КСУ є остаточним і не підлягає оскарженню. Стаття про незаконне збагачення «вбита», а відкриті з даної кваліфікації кримінальні справи підлягають закриттю.

Петро Порошенко вже заявив, що внесе на розгляд Верховної Ради нову редакцію ст. 368-2 КК України. Але навіть якщо вона і буде багато в чому дублювати ліквідовану норму, закон не має зворотної сили. Тобто, незаконним буде вважатися лише збагачення, здійснене з моменту прийняття новели Кодексу. А всі попередні діяння залишаться за дужками кримінальної кваліфікації події.

Крім того, джерела в судовій сфері сказали «Країні», що насправді Петро Порошенко особисто переконував керівників КСУ задовольнити це прохання. «Тиск з його боку було дуже сильне. Судді довгий час чинили опір, тому що розуміли скандальність цього рішення. Але зрештою погодилися. Тому нинішні заяви Порошенка про те, що він подасть закон про відновлення статті не більш ніж фарисейство», — сказав джерело.

«Це класичне «Порятунок рядового Райана». За місяць до виборів раптом згадали про презумпцію невинності за поданням, поданої в грудні 2017 року. Зверніть увагу — фігурантами справ про незаконне збагачення, в першу очереь, виступали представники БПП і «Народного фронту». Тепер їм відпустили гріхи, фактично це податкова амністія, але для обраних», — говорить «Країні» екс-прокурор Олег Підгайний.

«За особистим наказом Порошенко». Чому КС скасував відповідальність за незаконне збагачення оновлено: Лютий 28, 2019 автором: Redactor
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top