новини корупції

Яку зброю готує для окупантів українська оборонка

Ефективне ведення бойових дій в умовах міської забудови, яка займає більшу частину території окупованого Донбасу, передбачає активне використання вогнеметів або, за сучасними критеріями, — зброї з термобарическим ефектом

Тобто ВСУ необхідні боєприпаси, які можуть використовувати розпорошення пального речовини у вигляді аерозолю і підрив отриманого газової хмари і ефективні в закритому просторі.

Вже в 2016 р. з’явилися повідомлення про розробку підприємствами нашого оборонного комплексу відразу трьох зразків термобаричної зброї — реактивного вогнемета РПВ-16, реактивного гранатомета РК-4 «Інгул» з термобарическим боєприпасом і термобаричних ручних гранат РМТ-16С, РГО-27С і РМТ-27С2.

Судячи з останніх повідомлень, першим «до фінішу», тобто прийняття на озброєння, прийшов 93-мм РПВ-16. Наш аналог російського РПО «Джміль» розробки 1980-х рр. являє собою вогнемет одноразового застосування. Він був розроблений за короткий час, і налагоджено серійний випуск на ГНИИХП в р. Шостка (Сумська обл.).

Якщо судити по російському аналогу, то прицільна дальність стрільби вогнемета з диоптрическим прицілом становить 200 м, і по фугасному впливу вогнемет не поступається 122-152-мм артилерійських снарядів.

По всій видимості, КБ «Луч» так і не змогло вирішити проблеми зі своїм гранатометом РК-4 «Інгул» калібру 107 мм Він розроблявся ще з початку 2000-х рр. як заміна РПО «Рись». Головне нововведення — оптико-електронний приціл ПРГ, який спрощує процес прицілювання, що дозволяє виявляти і розпізнавати цілі на дальності до 3 км (сам гранатомет можна застосовувати до 1800 м). Крім того, різко скорочувалася час перебування стрільця під вогнем, тепер не потрібно точно вивіряти приціл і «ловити» поправки.

РК-4 «Інгул»

У 2014 р. були спроби відновити розробку, але пішли зауваження з військ. Перша проблема — це вага, все-таки 22,3 кг для гранатомета першої лінії досить багато. Друга — до гранатомету пропонувалися два види 14 кг реактивної гранати — осколково-фугасна і термобарическая. Однак військові на основі досвіду війни з Росією вимагали розробки ще і кумулятивної гранати.

У 2017-му з’явився наступний варіант, який легше не став, хоча, за деякими даними, кумулятив з’явився. Судячи з того, що повідомлень про початок серійного виробництва немає, є думка, що проблеми з вагою так і не вдалося вирішити.

А дуже шкода, так як гранатомет такого плану сьогодні украй затребуваний на лінії протистояння на Донбасі, де йде класична позиційна війна, в якій у піхоти не вистачає надійної і потужної «довгої руки». Зараз для ураження тих же бліндажів і спостережних пунктів противника широко використовують застарілі радянські ПТРК, у яких, м’яко кажучи, не завжди адекватні характеристики і великий відсоток промахів (не варто забувати і досить тривале зберігання ракет).

Нові ПТРК типу «Стугна» або «Корсар» із-за украй високій вартості застосовувати бліндажі просто економічно невигідно. А ось такий відносно дешевий і далекобійний (дальність ураження — 1800 м, для порівняння: РПГ-7 500 м) комплекс був би вкрай потрібним і корисним. Враховуючи технологічну базу, характеристики гранатомета цілком порівнянні з російським РПГ-29 «Вампір».

Є в країні і як мінімум дві розробки термобаричної ручної гранати. На виставці «Зброя та безпека-2016» була представлена термобарическая граната від НПФ «Андрон» — РГТ-16С. Граната виконана в нестандартному для ручних гранат прямокутній формі, що дозволяє уникати скочування боєприпасу тому по похилих поверхнях. Крім того, така форма дозволяє встановити магніт або клейкий елемент для фіксації її на поверхні після кидка. При цьому в епіцентрі вибуху гранати температура досягає 3000 градусів за Цельсієм.

А в липні 2017 р. з’явилися гранати РГО-27С і РМТ-27С2 від ГК «Артем». Вони різняться лише формою — одна така ж прямокутної форми, як і РМТ-16С, а друга — більш характерною для гранат циліндричної форми. За повідомленнями розробника, обидві гранати масою менше 600 м можуть на 2 сек. створювати вогняне хмара об’ємом не менше ніж 13 кв. м, температура в якому може досягати 2500 градусів за Цельсієм.

Такі гранати вкрай неефективні в полі, проте є незамінними в ході боїв у місті. Поки повідомлень про прийняття нової зброї на озброєння ЗСУ немає, але все може змінитися ще до 24 серпня.

Варто також сказати, що розробка такого термобаричної зброї є для нашої оборонної промисловості цілком доступною завданням. Справа в тому, що ні тротил, ні гексоген в країні не виробляються. Однак для створення термобаричної бойової частини і в технологічному плані, і в плані комплектуючих можливості серійного виробництва в Україні є.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top