новини корупції

Як повертати Донбас: жорсткий план Турчинова або м’який Порошенко

План Турчинова проти плану Порошенко: збереження України без Донбасу або повернення Донбасу ціною ліквідації незалежної України.

Схильний до твору кричалок і бурчалок Вінні Пух про мед висловлювався лаконічно: «Мед це дуже дивний предмет. Якщо він є – то його відразу немає». Це він ще не бачив законопроекту і взагалі стратегії реінтеграції Донбасу.

Насправді законопроекту дійсно немає. А ось робочих концепцій відразу дві, навколо яких зараз тихо і зовсім непублічно ламаються списи в Києві, Парижі, Берліні і Вашингтоні.

Обидві концепції мають на увазі повернення Донбасу в політичне і економічне поле України. Правда, дещо різними шляхами. Але остаточний законопроект, він як Горець – повинен залишитися тільки один.

Мінські угоди нікому не допоможуть, як не допоможе ковбою мертва коняка. Можна пити за її світлу пам’ять в кожному шинку Техасу, можна розповідати, якою вона була розумною і жвавою, можна з кольтом в руках доводити, що другий такий кобилки не було і не буде, але вибір простий – топати пішки або сидіти біля мертвої конячки до повного окочинения.

ми відразу перейдемо до тих проектів, які повинні найближчим часом замінити залишився в минулому непрацюючий варіант.

Отже, концепцій дві. Умовно назвемо їх «жорстка» і «м’які». За кожною з них стоять групи українських і західних політиків, але особистісно їх асоціюють з секретарем РНБО Олександром Турчиновим і президентом Петром Порошенком.

Для зручності ми теж будемо використовувати ці спрощені назви, але не будемо забувати, що це «колективні» Турчинов і Порошенка. Це важливо не для історії – таке положення справ виключає можливість «перевзутися» або вирішити проблему звільненням опонента.

Перша концепція, яку пов’язують з Турчиновим дійсно жорстка.

Перше – вона не передбачає ніяких варіантів втрати територій. Донбас буде українським – це висічене в камені. Дискусії не буде. Друге – Донбас буде українською у всіх сенсах.

Тобто він буде жити в парадигмі України, буде жити інтересами України і буде повернуто виключно на умовах України. Жодних поступок. Якщо на це буде потрібно багато часу – хай. Але правила гри буде встановлювати не Кремль, а Київ. Якщо це наша земля, наші закони.

Ключовим моментом концепції Турчинова є визнання окупованих за фактом територій – окупованими юридично. Це не просто нюанс в назві, це взагалі будує нову реальність.

Перше – ми визнаємо території окупованими, тобто офіційно називаємо Росію окупантом. У 2014 і 2015 роках Захід категорично з цим не згоден, вважаючи за краще угодовську і відверто боягузливу політику, вимагаючи проведення АТО.

Зараз Захід дозрів, плюс вибори у Франції і США додали розуміння. Тепер вони готові погодитися з нашими формулюваннями і прийняти реальність. І, природно, посилювати санкції проти тепер вже офіційного агресора.

І збільшувати допомогу жертві агресора, а не країні з незрозумілих внутрішнім конфліктом. Мова, як ви розумієте, не про гуманітарну допомогу. Швидше, навпаки.

Друге – відповідальність за стан справ із забезпеченням населення всім необхідним на окупованих територіях. При АТО за все відповідає Україна. І навіть за зруйновані обстрілом будинку саме Україна повинна платити. Неважливо хто стріляв – закон однозначно зобов’язує сплачувати втрати у зв’язку з діями терористів нашу країну.

Вже є, до речі, виграні суди. При окупації зовсім інша справа. За все відповідає окупант. За водопостачання, за електроенергетику, за доставку продуктів, медицину, соціальну допомогу і в першу чергу за заподіяний матеріальний збиток.

За все платить окупант – це конвенція ще 1954 року і РФ в ній бере участь. Так що Україна зможе направити всі свої зусилля на тих, хто виїхав з окупованих територій, а що відбувається там – проблеми РФ. Зарплати і пенсії, посібники та утримання інфраструктури – все це проблеми бюджету окупанта. Що не скасовує факт окупації і санкцій. Жорстоко? Безумовно.

Але наша кінцева мета-зробити ціну окупації для агресора настільки високою, щоб він зі сльозами і лайкою все кинув і пішов. Чим дорожче йому обходиться окупація – тим швидше це відбудеться.

Концепція «колективного Порошенко» не виключає всіх переваг проекту Турчинова. Але набагато м’якше, як у стратегії, так і в тактиці. Цей варіант передбачає можливість компромісів з усіх питань.

Зміст населення, виплати соціалки і пенсій, забезпечення безперебійних поставок води та електроенергії – не питання. Логіка проста і гуманна – там же наші люди. І не посперечаєшся – люди дійсно наші з українськими паспортами.

Правда, деякі воюють проти України, а деякі працюють на окупанта в органах влади. Про це теж не можна забувати.

Люди наші, окуповані території – хто повинен забезпечити утримання – ми або окупант? Ось ключове питання, тому що ціна досить серйозна. Але можна в законопроекті зосередитися виключно на «наших людей».

І м’яко піти від теми окупації, зосередившись на законодавчому закріпленні Мінських угод, звичайно після деяких поступок Кремля. Що вийде в результаті – вибухівка без детонатора або міна уповільненої дії? Точно ніхто не знає. Росія зробить все для другого варіанта, Україна намагатиметься знешкодити цю міну, але… так чи інакше, це вже проблеми та ризики саме України, а не окупанта. Зате відразу перестануть стріляти. Може, на час, але перестануть.

Зате припинення бойових дій практично на будь-яких умовах для діючого президента – однозначна перемога. З якої можна сміливо йти на вибори і гарантовано перемогти. А те, що Запоріжжя і Дніпро за фактом так і залишаться прифронтовими регіонами та ще з різким зростанням кримінальної активності за рахунок «гостей» з реинтегрированного Донбасу – так це проблеми поліції, СБУ і окремих регіонів.

Дорого обійдеться така реінтеграція? Ну так вона в будь-якому випадку дешевою не буде. Ми вибираємо між «дорого» і «дешево», а між «дорого» і «занадто дорого». Навіть не «занадто дорого», а критичною ціною для збереження української держави. І якщо ставити питання в такому ключі, то вибір буде звучати з усім цинізмом: збереження України без Донбасу або повернення Донбасу ціною ліквідації незалежної України. А я і не обіцяв вам простого вибору і оптимістичного прогнозу.

Резюмуючи, можна сказати, що у нас у владі зараз є дві концепції реінтеграції окупованих територій. Одна швидка, ціною великих поступок і ризиків для існування незалежної держави Україна. Друга повільна, незручна політично для команди президента, важка для нас економічно, але повністю відповідає вимогам та планам України.

Мені, як і більшості, звичайно хочеться швидку. Але ризикувати Україною заради швидкого повернення Донбасу з кремлівськими застереженнями за правилами гри на перспективу я не готовий. Дай риску палець, він відкусить руку. А якщо ми тактично переиграем РФ, то не виключено, що «російська весна» знову почнеться під хороше фінансування. І не тільки на реинтегрированном Донбасі. Дніпро, Запоріжжя, Харків, Одеса – сценарій вони міняти не будуть

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top