новини корупції

Віктор Небоженко: «Смерть Маккейна і життя Медведчука» — Олігарх

Смерть Маккейна і життя Медведчука.

Ставлення до цим двом політикам показує дуже важливі характеристики українського суспільства. Так вже вийшло, що смерть американського сенатора-республіканця Маккейна співпала з поверненням в публічну політику і відродженням друга і кума Путіна -Медведчука.

Спільного в них нічого немає, скоріше навпаки. Якщо Медведчук відрито любить Путіна, захищає російську агресію, окупацію Криму і Донбасу і цинічно протиставляє український національний інтерес, планами та інтересам Кремля, то сенатор Маккейн не приховував своєї ненависті до Росії і високо цінував мужність українського народу.

Хоча, як справжній американський республіканець, на відміну від демократів, він чудово бачив слабовілля непрофесіоналізм, жадібність, цинізм правлячої верхівки української влади. Він добре розумів, що така корумпована влада не зможе, по-справжньому протистояти планам Кремля.

Поєднання в громадській думці оцінки померлого сенатора Маккейна і живого Медведчука показує, що українці завжди перебільшують або позитивну роль одного політика чи перебільшують, руйнівну міць, демонізують роль іншого політика.

Так сталося з парою Маккейн – Медведчук. Зараз, в громадській думці, ми бачимо вкрай високі оцінки ролі сенатора Меккейна на підтримку України в боротьбі з агресією Росії. І тут же страшно перебільшуємо руйнівну міць лобіста і посланця Кремля — Медведчука.

Насправді, з політичної точки зору, цинічний і лицемірний президент-олігарх Порошенко, на якого так сподівався українського суспільство в 2014 році, набагато небезпечніше прямого і нахабного Медведчука, відкрито захищає інтереси Кремля. Таким чином нас привчають до думки, що Порошенко – «менше зло», ніж жахливий Медведчук.

Цей захват перед історичною роллю померлого американського сенатора Маккейна і страх перед живим кумом могутнього Путіна — Медведчуком говорить про зовнішній локус-контролі у масовій свідомості України. Справа в тому, що ми не віримо у власні сили і більше розраховуємо на зовнішню допомогу. З іншого боку, українська влада і суспільство більше боїться зовнішніх загроз, ніж бачить внутрішні загрози, наприклад, корупція, бідність, слабка армія, розвал економіки. При цьому зовнішня орієнтація, для пояснень страхів і надій України стосується прямо протилежних політичних сил – прозахідних або промосковських. Обидві ці політичні сили розраховують перемогти або не програти лише при зовнішньої допомоги.

Сенатор Маккейн захоплювався сміливістю і мужністю українського народу на Майдані, але і бачив всю гнилість української правлячої верхівки, яка намагається всидіти на двох стільцях. Можна помітити, що Маккейн як справжній республіканець, не цікавився скільки українською історією, економікою, або демократією, скільки здатністю української держави розвивати і захищати Україну і боротися з російською агресією.

Це добре відповідає американським інтересам. Справа в тому, що порівняно з 2014 роком важливість України в світі різко зросла. Якщо у 2014 році Україна виявилася пасткою для агресивних планів Росії, яка вже не може ні перемогти, ні визнати свою поразку в Україні, то до 2018 року Україна перетворилася сильний привід для ескалації будь-яких масштабних міжнародних санкцій проти Росії. По суті справи Україна стала міжнародним тригером для початку Другої світової холодної війни Росії проти Заходу, де вже мало хто звертає увагу тільки на українські біди. І сенатор Маккейн, на відміну від президента Трампа, добре це розумів.

У цьому сенсі сенатор Маккейн був хорошим учнем геніального політолога Бжезинського, який невпинно повторював свою тезу, що без України Росія ніколи не зможе стати могутнім сильною світовою державою. Так і сталося.

Тепер після смерті Маккейна українці будуть шукати собі нового «Друга України». Точно так, як вони знайшли собі «Головного Ворога України» – Медведчука, який з задоволенням грає цю роль. Адже чим більше його будуть боятися чи ненавидіти в Україні, тим більше його будуть любити в Кремлі. А без персоніфікованого Одного України і Ворога України українцям нудно і неприємно. Інакше доведеться шукати причини своїх бід і джерело перемоги всередині себе, а не списувати все на ворогів з Росії або сподіватися тільки на друзів із Заходу.

Джерело: Фейсбук автора
Надрукувати

Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Віктор Небоженко

політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

«ОЛІГАРХ»

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top