новини корупції

У 2019 році зустрінуться два піки — гіршого сценарію для економіки складно придумати

Відсутність реформ, шалений популізм, корупційна боротьба з корупцією — це неповний перелік причин, чому українська економіка живе від однієї кризи до іншої.

В Основних напрямах бюджетної політики на 2018-2020 року уряд запланував, що державний борг до кінця 2020 року становитиме 73% ВВП. Що означає цей показник?

По-перше, що в найближчі 3 року боргове навантаження залишиться на нинішньому рівні – на 1 квітня 2017 року держборг дорівнює 76% ВВП. По-друге, це істотно вище, ніж загальноприйнятий безризиковий рівень держборгу, що становить 60% ВВП.

Все, в найближчі 3 роки виплати по зовнішньому боргу складуть 22 млрд доларів (див. Таблицю), а не 16 млрд доларів, як стверджує Нацбанк і урядовці. Додаткові 6 млрд доларів у 2018-2020 роках (за інформацією Міністерства фінансів, розміщеної на сайті Верховної Ради), має бути виплачено за кредитами, які видані під державні гарантії.

До речі, в Основних напрямах бюджетної політики на 2018-2020 немає абсолютно ніякої інформації про динаміку та розмір зовнішнього боргу (в абсолютних, ні у відносних розмірах), а також про суму витрат на обслуговування державного боргу (в абсолютних, ні у відносних розмірах). Відсутність конкретики і величезний набір милозвучних декларацій – цим пронизаний весь документ.

І як же збирається уряд профінансувати 22 млрд доларів виплат за зовнішнім боргом при тому, що валютні резерви Нацбанку на 1 червня 2017 складають 17,6 млрд доларів?

Дуже просто. У бюджетній резолюції записано геніальний рецепт – для цього необхідно «забезпечити повноцінний доступ до зовнішніх джерел фінансування для рефінансування зовнішньої заборгованості». Все просто – «фінансування для рефінансування».

Для погашення боргів залізти в нові борги. Вічний борговий двигун, точніше, боргова гальма.

Виходить, для того, щоб залишатися в рамках бюджетної резолюції, уряду необхідно набрати нових кредитів на суму від 22 до 30 млрд доларів у найближчі 3 роки. Не залучити інвестицій, а саме кредитів взяти під відсотки.

МВФ стільки не дасть. Максимум ще 2-3 мільярди доларів. По мільярду в рік. Наприклад, як у минулому 2016 році – очікували 6 мільярдів від МВФ – отримали 1. Той же сценарій повторюється в цьому році і немає ніяких причин, щоб щось змінилося в останні 2 роки дії програми EFF між Україною і МВФ. Ще пару мільярдів кредитів можна буде отримати від інших міжнародних фінансових організацій, таких як Світовий банк, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк та ін

Де ж взяти відсутніх 15-25 млрд доларів? Виходить, одне з двох. Виходити на міжнародні ринки капіталу і залучити 15-25 мільярдів доларів протягом 3-х років, або проводити чергову реструктуризацію зовнішнього боргу.

Перший варіант виглядає мало реалістичним. З таким жалюгідним станом української економіки і низькими міжнародними рейтингами можна залучити тільки короткострокові (на 2-3 року) і дуже дорогі зовнішні кредити (7-8% річних). З урахуванням того факту, що останній раз Україна розміщувала євробонди в 2013 році (до речі, також під 7,5% річних, незважаючи на те, що стан української в той час набагато краще), існує дуже маленька ймовірність, що Україні протягом найближчих 3-х років вдасться залучити на міжнародному ринку капіталу 15-25 млрд доларів.

Набагато вище ймовірність дефолту та/або чергової реструктуризації зовнішнього боргу. Дуже бажано не за сценарієм 2015 року – реструктуризації імені Яресько, яка прив’язала виплати за зовнішнім боргом до зростання української економіки. В результаті чого, з 2021 по 2040 року Україна повинна буде виплатити зовнішнім кредиторам кілька десятків мільярдів доларів.

Фактично Україна знаходиться в борговій кабалі. Судіть самі. На обслуговування та погашення державного боргу (внутрішнього і зовнішнього) в Україні витрачається 10% ВВП і до 2020 року буде витрачатися 10% ВВП (див. Таблицю). Кредитна десятина. При цьому зростання економіки, за урядовими прогнозами, в кращому випадку складе всього 3-4% ВВП в рік. Фактичні витрати за держборгом з’їдять прогнозоване зростання і переведуть його з потенційного плюса в реальний мінус.

Якщо уряд планує зменшити платежі за зовнішнім боргом, воно має найближчим часом скасувати кабальну реструктуризацію імені Яресько, або провести нову, на умовах, які вигідні Україні, а не тільки зовнішнім кредиторам. Про це в бюджетній резолюції, ні слова. Мабуть, уряд ставить інтереси зовнішніх кредиторів вище українських.

Кризи: 1998, 2008, 2014-2015. Черговий — 2019…

У 2019 році закінчиться програма з МВФ (хоча вони і зараз не балують Україну кредитами). У 2019 році В Україні відбудуться президентські і парламентські вибори. З 2019 року почнуться пікові виплати за реструктурованим зовнішнім боргом.

Іншими словами, в 2019 році зустрінуться два піки – пік передвиборчого популізму з піком виплат за зовнішнім боргом. Гіршого сценарію для економіки, обмінного курсу та інфляції складно придумати. Особливо, якщо світові ціни на основні українські експортні товари (метал, руда, зерно) будуть залишатися на низькому рівні.

Відсутність реформ, шалений популізм, корупційна боротьба з корупцією, монополізація багатьох ринків, боргова кабала в догоду зовнішнім кредиторам, сировинна структура економіки, 95%-ая залежність від зовнішньої кон’юнктури, відсутність захисту прав власності, як приватної, так і державної – це неповний перелік причин, чому українська економіка живе від однієї кризи до іншої, так і ні разу відновлюючись до докризового рівня.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top