новини корупції

Справу Павла Шеремета: два роки піару на крові

нд, 22/07/2018 — 15:51

Колеги підірваного директора «Української правди» заробляють дивіденди на нерозкрите вбивство.

Два роки тому невідомі підірвали машину з Павлом Шереметом, журналістом і одним з керівників сайту «Українська правда». Злочин не розкрито всупереч численним заявам політиків і правоохоронців, грандіозного резонансу і марним зусиллям. Сьогодні журналісти і правозахисники оголосили вимогу про публічний звіт силовиків у цій справі. Я читав цей текст напередодні і не підписав його, — пише в інтернет-виданні ТЕМА Олег Єльцов.

Ну, по-перше, я не можу підписувати неграмотно складені звернення. У ньому, зокрема, заявлено, що донині у слідства немає версій вбивства. Очевидно, відозву писали або в поспіху, або складали його люди, які поняття не мають про слідчій роботі. Два роки триває досудове слідство: значить версії є. Немає результату. Але, сумуючи разом з колегами, змушений констатувати: у всьому світі до 90% злочинів проти журналістів залишаються нерозкритими. Бо, якщо вони вчинені у зв’язку з їх професійною діяльністю, це майже напевно гарантує резонанс і – відповідно – активне розслідування. З цієї причини подібні злочини організовуються з усією ретельністю, а їх виконання доручають професіоналам. Природно, їх розкриття багато складніше, ніж у випадках з простими смертними. Втім, українській владі є що пред’явити в позитиві: розкриття вбивств Веремія, Бузини, Дерев’янко…

Нинішнє звернення громадських діячів і журналістів виглядає скоріше голослівним звинуваченням на адресу влади, ніж бажанням підстьобнути слідчі дії. Висловлюються ідеї, мовляв, без розкриття цього вбивства не можна говорити про свободу слова в Україні, а робота журналіста буде пов’язана з ризиком для життя.

Так, свобода слова ніколи не давалася без зусиль і без жертв. І, так, робота журналіста часом небезпечніше роботи перукаря і водія. Що поробиш: витрати професії… Але смерті і замахи на журналістів в Україні – ще не достатня підстава для звинувачень влади у бездіяльності, а то і в організації цих злочинів. Мене особисто шокували заяви по справі Шеремета, в яких висловлюються голослівні припущення, що в його смерті винні влади «України, Росії і Білорусі»! Звучить так само несподівано, як і абсурдно. І при цьому – ніякої аргументації.

Мене останнім часом все більше дратує виття грантоїдів з приводу утисків свободи слова, про тиск на пресу в сучасній Україні. Таке враження, що ці хлопці приїхали з іншої країни і не пам’ятають ситуацію з пресою в часи Кучми, але забули про вбивства журналістів епохи Януковича. Я НЕ БАЧУ ознак диктатури і тиску на пресу, про яких, зриваючи голос трублять «сторожові пси демократії». Причому, ці звинувачення виходить від однієї і тієї ж групи людей, близьких до активного поїдання грантів. І, як і у випадку з підписанням звернення з приводу другої річниці вбивства Шеремети, їх думки як правило, збігаються.

Так, наше завдання – контролювати і критикувати владу. Але робити це слід аргументовано, а не займатися популізмом, бо після цього журналіст автоматично перетворюється в політика.

Не скажу, що мене влаштовує якість роботи правоохоронної системи в цілому. З приводу справи Шеремета мені нічого сказати: я його не вивчив. Не впевнений, що більше мого знають про розслідування та підписанти відозви з хулою на адресу влади. Читаю гнівні оцінки колег діям влади по цій справі і зріє підозра, що перебуваю в церкві: журналісти, завдання яких – робота з інформацією «не вірять», їм «здається», вони «підозрюють». Хочу нагадати, що вірити можна в бога або в його відсутність, а формувати і висловлювати думку слід на підставі достовірних даних. На жаль, з останнім у таборі обвинувачів влади не густо. Взагалі, це так по-нашому, по-совковому: вимагати від влади, обурюватися і звинувачувати. Мені не вистачає фантазії уявити: що може дати привселюдный звіт слідчих органів у справі Шеремета, яке не розкрито? Слідчий повинен вийти на трибуну і привселюдно заявити, що він збирається ще зробити, які оперативно-розшукові заходи здійснюються і проти кого?.. Ви це серйозно? Напевно, підписанти розуміють, що ніяких таємниць слідства вони не почують. Так чого ж ви чекаєте: чергового приводу зрадити влада хулі?.. Мене не цікавлять ці піар-акції.

Зі свого боку я б із задоволенням підписав звернення до колег прозвітувати про свою роботу за два роки з розслідування справи про вбивство Шеремета. На сайті «Української правди» весь цей час висів банер з вимогою розкрити вбивство, а також добірка матеріалів на цю тему. Здебільшого в цих публікаціях – голослівні вимоги, цитування Президента і людей в погонах. З досягнень преси на цьому терені – єдино фільм «Вбивство Павла», який був зроблений спільними зусиллями міжнародної журналістської організації OCCRP і програми «Слідство.інфо» під проводом Дмитра Гнапа. Уважно подивився фільм – гідно. Ось тільки участь українських журналістів у цьому розслідуванні суто символічне. Головне досягнення фільму – встановлення номерного знаку авто, яке знаходилось біля машини Шеремети в ніч закладки міни. Але зроблено це було виключно завдяки технологіям і знань спеців з OCCRP. А ось момент істини – зустріч журналістів з водієм встановленого авто, колишнім співробітником СБУ – журналісти «Слідство.інфо» провели особисто і на мою думку успішно провалили.

Що ще? Та нічого, крім гучних заяв і звинувачень влади. І нинішній вибух обурення з приводу цієї справи, приурочений до другої річниці вбивства, виглядає вкрай непривабливо.

А чому всі забули про вбивство Георгія Гогадзе? Так, виконавці встановлені і засуджені, але замовник не названий. У журналістів є термін давності для обурення з приводу вбивства колег? Гонгадзе, як і Шеремета, мав безпосереднє відношення до «Українській правді», так чому про нього не згадують?..

Пам’ятаю, невдовзі після вбивства Георгія, ми зібралися в барі «Барабан» на вулиці Прорізній, пом’янули, порадилися – що робити? Я запропонував свій план: організувати власне розслідування, знайти грошей, найняти детективів з досвідом, самим активно підключитися і керувати цим незалежним журналістським розслідуванням. Всі дружно підтримали, але ніхто нічого так і не зробив. А адже в «Української правди» як тоді, так і зараз були і залишаються широкі можливості для організації процесу та пошуку коштів на розслідування. Власне, ми тоді все одно займалися справою Гонгадзе без чиєї-небудь згоди і грантової підтримки. Просто навколо сайту «Україна кримінальна» сформувалася група журналістів, які без зайвого піару робили, що повинні: Олексій Степура, Володимир Бойко, Станіслав Речинський і інші… І нам вдалося розкопати у цій справі чимало, на жаль, не всі. Ми знали куди рухатися, але все це вимагало організації і ресурсів, яких у нас не було.

Що завадило знову розслідувати справу Шеремета українським журналістам? Пам’ятається, рік тому Президент запропонував організувати міжнародну групу авторитетних розслідувачів цієї справи, обіцяв посприяти. Преса лише процитувала Президента, щоб через рік пред’явити йому претензії. Господа плакальники: а ви особисто зробили, щоб цю справу розкрити?..

Українцям дуже важко дається будь-яка організація чого-небудь, зате всі люблять критикувати і вимагати: мабуть це все кріпацтво, совкове. Відверто кажучи, очікував від нової генерації журналістів більш активної позиції по відношенню до чергового резонансного вбивства. Але, мабуть, гранти настільки їх розбестили, що люди не можуть думати ні про що крім походу в політику і голослівної критики кого завгодно по команді грантодавців.

20 липня – день журналістської скорботи, нагода подивитися на себе в дзеркало і пред’явити претензії насамперед собі коханим.

Олег Єльцов, ТЕМА

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top