новини корупції

Шахрайство та грабіж. Справа братів Крючкових

сб, 25/08/2018 — 17:04

Як Леонід і Дмитро Крючковы виходили сухими з води.

Своє прізвисько «шакалята» брати Крючковы отримали ще років десять тому, коли вони увійшли в число найактивніших, підлих і скупих українських рейдерів. Але свій сімейний бізнес вони будували не тільки на привласнення та захоплення підприємств. Фінансові афери, відверті розкрадання в особливо великих розмірах, навіть корупційні схеми на військових замовленнях для АТО – брати не гребували нічим. І хот рука закону вже неодноразово намагалася залучити їх до відповідальності, кожен раз Крючковы відходили від неї, підставляючи замість себе інших. «Але чи буде цей «злодійський фарт» супроводжувати їм вічно?», — задається питанням на сторінках інтернет-видання SKELET-info Сергій Варіс.

Звідки пішли?

Крючков Дмитро Васильович народився 10 червня 1978-го, а його молодший брат Крючков Леонід Васильович 18 вересня 1979 року, в родині Василя Федоровича і Тетяни Леонідівни Крючкових. Судячи з відкритим баз даних, в 80-х років їхня сім’я переїхала зі Львова до Києва, де оселилася в новому (на той час) 10-поверховому на вулиці Героїв Дніпра (Оболонь). Але на цьому публічна інформація про їх походження закінчується. Між тим, хоча незалежна Україна стала країною великих можливостей, вони доступні лише для тих, хто володів великими зв’язками. Двоє молодих людей, нехай навіть дуже метикованих, амбітних і не обтяжених «химерою, що зветься совістю», при всьому бажанні не могли б так швидко пробити собі дорогу наверх без чиєїсь протекції.

Але чиєї? Один час у ЗМІ з’явилася інформація про те, що нібито їх батько Василь Крючков був завідувачем відділом оборонної промисловості ЦК КПУ, а в 90-х працював в Експертно-технічному комітеті при Кабміні. Але як виявилося, тоді журналісти наплутали: радянським партійним бонзой був Василь Дмитрович Крючков, який народився у 1928 році (він живе і понині), і не має ніякого відношення до батька братів Василю Федоровичу Крючкова, який народився у 1948 році.

Тоді хто ж? Про це знають лише самі брати і вузьке коло близьких знайомих. Ну а численні чутки досить суперечливі. Одні кажуть, що батьки братів мали якісь справи з Суркісами, інші що з Олександром Омельченком, оскільки столичний екс-мер свого часу працював гендиректором ДП «Київреконструкція», а серед сімейного бізнесу Крючкових можна знайти чимало будівельних фірм. Це ТОВ «Інтер-Енерго Строй», ТОВ «Левеллайн», ТОВ «Київрембуд», Холдингова компанія «Єдина будівельна», ТОВ «Стройинвесттрейд», ТОВ «Енергопром», ПАТ «Нафтогазбуд», ВАТ «Топинвест», ТОВ «Інвестбуд Проект», ТОВ «Сучасні асфальтобетонне технології» та інші – і деякі їх них є приватизованими осколками колишньої державної «Київреконструкції».
Вельми цікава керуюча будівельна компанія ТОВ «Київська торгова група», керівником якої є Василь Крючков (батько), а співвласниками Леонід Крючков (молодший син) і досить відома скандальна офшорна фірма «БЕЙРОК ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД». Засновникам останньої є Геннадій Ільїн, раніше пов’язаний з ОЗУ Бориса Савлохова, а тепер є особою, наближеною до Петра Порошенка.

Не менш цікава роль в житті братів Крючкових якогось Михайла Вікторовича Новікова, є їхнім компаньйоном по цілому ряду фірм – наприклад, в ТОВ «Інтер-Енерго Транс» він тримач основного пакету. Ця людина співвласник десятка підприємств в Києві та Севастополі, але при цьому залишається абсолютним «анонімом» без жодної публічної інформації про себе. Або ось такий собі Ігор Нелюба: він числиться на чолі безлічі фірм, у тому числі належать Крючковим ТД «Укрспецпостав» і «Сучасні асфальтобетонне технології», і в той же час ТОВ «Сухпай України». Але якщо ці двоє особистостей поки невідомі, то компаньйон Крючкових і Новікова за «Інтер-Енерго Трансу» Грач Гарушович Антонян засвітився як співвласник низки підприємств у Черкасах, де його бізнес-партнером виступають і Дмитро Ткаченко Радислав – рідні брати губернатора Юрія Ткаченка, який беззмінно керуючого областю з березня 2014 року.

Такий ось цікавий клубок зв’язків, хоча він нітрохи не проливає світло на першопричину успіху братів Крючкових. Про це могла б хоч щось сказати фірма Маркетингове агентство «Фінанс-Інформ Україна», що стало в 1998-2000 р. р. першим місцем роботи студента Київського економічного університету Дмитра Крючкова – зазвичай так «підробляють» на підприємствах родичів або дуже близьких друзів. Але, на жаль, ніякої інформації про неї в публічному доступі немає – мабуть, її почистили разом з іншими даними, що розкривають минуле братів Крючкових.

Перші афери

У 2000-му році випускник Київського економічного Дмитро Крючков отримав місце помічника-консультанта управління» у державному підприємстві НВО «Либідь». Посаду, що не передбачає великої відповідальності, але давала чимало можливостей у підприємстві, що є справжньою печерою Алі-Баби, оскільки НВО «Либідь» було оператором Держрезерву (Державному агентстві матеріального резерву України). Він пропрацював там два роки – якраз тоді, коли Держрезервом кермував Євген Червоненко, а його заступником був скандальний комбінатор Віктор Миколайович Бречко. Той самий, який у 2012 році влаштував алмазну аферу в Ліберії (куди вирушив у складі українського миротворчого контингенту), а потім втік до Франції, де купив собі будинок біля Версаля.

Так от, в період 2000-2002 року НВО «Либідь» перебувала під повним контролем Бречко — а це значить, що саме він і міг прилаштувати туди Дмитра. І на цей рахунок у SKELET-info є непідтверджена інформація, що Віктор Бречко був добрим знайомим його батька Василя Крючкова, що вони разом займалися фірмою «Нью Вінд» (намагалася збирати в Києві телевізори з імпортних комплектуючих), а можливо навіть разом працювали ще в радянські часи. Однак ще одне джерело стверджував, що покровителем Дмитра Крючкова в НВО «Либідь» була якась дама «за п’ятдесят» з числа керівництва підприємства. Словом, знову кінці губляться в здогадах.

Віктор Бречко не міг без афер: НВО «Либідь» стало основним фігурантом декількох схем розкрадання в особливо великих розмірах, коли через це підприємство з Держрезерву розпродавалися десятки тисяч тонн нафтопродуктів і палива за ціною, набагато нижчою за ринкову. Розпродавалися своїм кишеньковим фірмам, а різниця йшла в кишені шахраїв. Роль «помічника-консультанта управління» Дмитра Крючкова в тих справах залишилася невідомою (хоча подейкували, що це він приймав і оформляв «маржу» за продане паливо), але коли грянув грім, то всі учасники афери розбіглися, включаючи його. Розбіглися хто куди: Червоненко обрався у Верховну Раду, Бречко став заступником начальника Державного управління справами (Дусі), а Дмитро Крючков перемістився безпосередньо в Держрезерв, під крило його нового керівника Миколи Песоцкому. Якого він незабаром міцно підставив.

Дмитро Крючков пропрацював на новій посаді недовго. Інша людина б там влаштувався, придивився і почав би «тягати» в міру, але Дмитро вирішив взяти все і відразу. І ось в 2002 році розпорядженням від імені Верховної Ради (подейкували, що за ним стояв Бречко) Держрезерв зобов’язали виділити для Міноборони 24 тисячі тонн авіаційного палива. Міноборони паливо отримав, але розрахуватися за нього не поспішав. А тим часом Держрезерв (в особі Дмитра Крючкова) передав борг Міноборони компанії «Укрресурси», а та передала його… ЗАТ «Інтер-Енерго», тобто сімейній фірмі Крючкових, яка потім розмножилася на півдюжини дочірніх фірм. Відразу після цього Дмитро Крючков кидає роботу в Горезерве і повертається до сім’ї, ставши головою правління цієї самої ЗАТ «Інтер-Енерго». Крючковы подають позов Міноборони та отримують з нього 36,8 мільйонів боргу, який не повертають Держрезерву, а привласнюють.

У березні 2005 року Головне слідче управління МВС порушило за даним фактом кримінальну справу, запросивши до себе для пояснень головного підозрюваного Дмитра Крючкова. Але от невдача: на той час він уже обіймав посаду заступника голови Рівненської ОДА Василя Червонія, одного з найближчих соратників Віктора Ющенка. Поетом кримінальне провадження стосовно Дмитра Крючкова одразу закрили, і замість нього головним обвинуваченим став його колишній шеф Микола Песоцький, на якого 27-річний заступник губернатора перевів всі стрілки. У підсумку Песоцький опинився в СІЗО.

Але поки Дмитро Крючков «пиляв» зсередини Держрезерв, його батько і молодший брат теж без діла не сиділи, а активно займалися дерибаном «Київреконструкції», перетвореної з ДП ВАТ. Ряд підрозділів «Київреконструкції» стали незалежними фірмами і були прикарманены – так, наприклад, у Крючкових з’явилася ТОВ СК «Київрембуд», яка заодно поглинула ДП «Механізація» та «Фасадреконструкция». Частина підприємств і баз «Київреконструкції» переводилася в дочірні структури «Інтер-Енерго». Нарешті, починаючи з 2004 року саме ВАТ «Київреконструкція» переходить під повний контроль Крючкових: спочатку його очолює Дмитро, потім його брат Леонід, потім вони вже наймали інших керуючих. Це було потрібно, коли «Київреконструкція» та інші фірми Крючкових почали афери будівельних пірамід: найгучнішими з них стали житлові комплекси «Три богатирі» і «Астон парк», чиї ошукані пайовики вже 10 років намагаються повернути свої гроші, привертаючи до себе увагу акціями протесту. Повідомлялося також про причетність фірм Крючкових до гучної афери «Еліта-Центру».

У 2005 році Дмитро Крючков встиг влаштує ще дві гучні афери. По-перше, поки він недовго побув головою спостережної ради АКБ «Гарант» (входив у групу «УкрАВТО» Таріела Васадзе), той видав підставній фірмі кредит у розмірі 80 мільйонів гривень під порожні векселя. Це сталося незадовго перед зміною акціонерів банку, і нові власники, дізнавшись про шахрайство, ініціювали порушення кримінальної справи. У результаті банк став «проблемним», а постраждали, як завжди, його довірливі вкладники.

Брати-рейдери

Перебуваючи на посаді заступника губернатора Рівненщини, Дмитро Крючков замахнувся, ні багато ні мало, на Рівненську АЕС! Почалося це з того, що до нього прийшов колишній директор ВАТ «Управління будівництва Рівненської АЕС» Василь Огородник і попросив Крючкова допомогти йому відновиться в посаді. Заступник губернатора зажадав «подарунок» — і таким офіційно, за договором дарування, стали 13 тисяч акцій підприємства (пакет 4%) на загальну суму 637 900 гривень. Через кілька днів Дмитро Крючков влаштував відповідне рішення Городоцького районного суду Львівської області, з яким підприємство увірвалися два десятки «беркутівців» і співробітників приватної охоронної фірми, які провели в офіс Василя Огородника і зачитали там наляканому персоналу постанову про відновлення того в посаді.

Майже одночасно з цим Дмитро Крючков, а також помічник губернатора з економіки Ігор Голод і рівненський бізнесмен Андрій Остапчук справили захоплення ВАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС». Вони скупили 22% акцій підприємства і точно також захопили його з допомогою «беркута» і ЧОПа. Інтерес сім’ї Крючкових до цих підприємств був очевидний: вони хотіли підпорядкувати їх своїм фірмам, для монополізації підрядів на будівельні роботи на цих атомних станціях. Але в 2005 році ці рейдерські атаки закінчилася скандально: у Рівному обласна організація «Нашої України» підтримала чинного директора підприємства Михайла Семківа, був опублікований договір дарування акцій – і незабаром Дмитра Крючкова звільнили з посади заступника голови ОДА. А ось за фактом спроби захоплення «Управління будівництва Хмельницької АЕС» було порушено кримінальну справу – і знову Дмитро Крючков відмазався перед слідством, перевівши всі стрілки на Ігоря Голоду.

Але Дмитро Крючков відрізняється злопам’ятною впертість. І в 2007 році він продовжив рейдерську атаку «Управління будівництва Хмельницької АЕС» — рівно 40 днів після того, як помер його директор Ігор Шевцов. На цей раз Крючковы діяли одні, скупивши необхідний пакет акцій підприємства через свою «Киевреконструкцию». Знову захоплювався офіс (для цього привезли «титушек» з Броварів), знову були судові постанови, і братам все ж вдалося посадити в крісло директора підприємства свого чоловіка Ігоря Бірюкова.

У 2006 році Крючковы замахнулися на «Український дім моделей виробничої та робочого одягу» (Київ, Печерськ, вулиця Аніщенко 17). Скориставшись тим, що навесні 2006 року це підприємство трансформувалося з колективного на ВАТ Крючковы скупили частина його акцій (1,5%), після чого виправили потрібне рішення суду в Кривому Розі, і за допомогою «титушек», а також підйомного крана «Київреконструкції» (для захоплення приміщення через вікна) увірвалися на підприємство. До речі, тоді вже Дмитро Крючков був обраний народним депутатом (№71 за списком БЮТ), тому зумів непогано прикритися мандатом. На стіні захопленого будівлі він негайно поставив табличку «Громадська приймальня народного депутата», яка мала захищати його від можливих контр-рейдерських атак. Доля колишнього підприємства виявилася сумною: судячи з того, що зараз це будівля продається (нерухомість у Печерську коштує дорого), Крючковы залишили Україну без власного розробника спецодягу.

Серед перерахованих вище компаній сім’ї Крючкових є і ПАТ «Нафтогазбуд». Контроль над нею Крючковы почали встановлювати ще в 2004 році, отримавши пакет акцій. А фішка в тому, що «Нафтогазбуд» спільно з НАК «Нафтогаз» є співвласниками ЗАТ «Укрнафтогазбуд», який об’єднував безліччю проектних і будівельно-монтажних підприємств. Користуючись непротивлением «Нафтогазу», який терзали всі, кому не лінь, Крючковы двічі (у 2007 і 2008 роках) ініціювали додаткову емісію акцій «Укрнефтегазстроя», поступово зосередивши в своїх руках 99%. І потім розпорошили його майно так само, як раніше вони раздеребанили ДП «Киевреконструкцию». Одночасно з цим, шляхом тієї ж додемісії, Крючковы збільшили свій пакет акцій «Нефтегазстроя» до 75%.

Нові часи

ЗМІ повідомляли, що в 2006-2010 р. р. у Крючкових була надійний «дах» в особі заступника генпрокурора Віктора Кудрявцева, через якого брати зуміли завести в Генпрокуратурі безліч інших корисних знайомств. А коли того у 2010 році змінив Віктор Пшонка, то Крючковы знайшли підхід до його синові Артему Пшонці. Це й виручило Дмитра Крючкова, який в 2011 році знову опинився обвинуваченим у черговому шахрайстві і ладі провів кілька місяців у СІЗО.

Потім справи у братів, звичайно, налагодилися. Повідомлялося, що Леоніда Крючкова досить часто бачили в офісі Артема Пшонки – відомому в ті роки як «альтернативна Генпрокуратура», що він став його компаньйоном у фірмах, що займалися експортом зброї (точніше, афер з експортом зброї). Можливо тому незабаром після того, як в Україні знову змінилася влада, у вересні 2014 року Леонід Крючков був призначений в. о. «Укрспецекспорту» — провідного українського експортера озброєнь. Але ненадовго, тому що він сам розсудливо залишив цей пост, перебравшись на місце заступника голови «Укрінмашу» (дочірньої компанії «Укрспецекспорту»). Якраз тоді її колишній директор Анатолій Майборода був звільнений з гучним скандалом: він додумався почати розпродаж на внутрішньому ринку України стрілецького озброєння, включаючи РПГ-7 і ПТУРК «Фагот», і це зброя відразу розхапали незрозумілі структури (може добровольці, може сепаратисти, може просто ОЗУ). На тлі цього скандалу Майбороду змінив Володимир Омельянчук (працював у Міноборони при Януковче), а Леонід Крючков став його заступником. І він тут же відзначився новою аферою: це Гачків замовив у Британії сумно відому партію старих броньовиків «Саксон», годяться тільки для залякування африканських зулусів.

Користуючись тим, що «Укрнинмаш» тепер не стільки експортував, скільки імпортував озброєння, Леонід Крючков підготував контракт з «ATN Corporation» — нібито американською фірмою, яка опинилася підставний. Зареєстрована в США, вона продавала Україні радянське, російське і українське зброю — іноді те, що було раніше експортоване з країни. А в травні 2015 року Гачків і Омельченко підготували фіктивний контракт з британською фірмою «Fuerteventura Inter LP» на суму 1,9 мільйона доларів нібито за посередництво в експорті в ОАЕ партії українських 23-мм зенітних снарядів. Як потім встановила НАБУ, що ніяких послуг «Fuerteventura Inter LP» не надавала, і взагалі була зареєстрована перед складанням контракту. Але до того часу Леонід Крючков вже втік їх «Укпринмаша», знайшовши для себе нове джерело доходів – морські порти. Так, разом з заступником Нацполиции Ігорем Купранецом через фірму «Портосервис-Україна», він почав контролювати Миколаївський морський порт.

А ось його брат Дмитро нині переживає не найкращі часи: з літа 2016 року він оголошений в розшук! Йому інкримінують збитки в розмірі 346 мільйонів гривень, який він завдав у результаті великої афери в сфері енергетики.

Все почалося в квітні 2014 року, коли колишня компанія «Сонячний берег» була перейменована в Холдинг «Энергомережа», а в її наглядова рада увійшов брат міністра енергетики Юрія Продана. Іншими членами наглядової ради стали: Олексій Беспалий (людина Григоришина), Андрій Майоров, Діана Іщенко, Валерія Шевченко та Володимир Капустін (люди Суркісів). У посібнику ж «Энергомережи» став Дмитро Крючков. Для початку 2014 року «Энергомережа» і ДТЕК Ахметова отримали ліцензію на експорт електроенергії з Росії в Україну (а як же «агресія»?).

Але заробляти імпортом і перепродажем електроенергії потомственим аферистам було, напевно, нудно. І починаючи з кінця 2014 року «Энергомережа» зайнялася досить дивним бізнесом: цієї компанії були переуступлені борги підприємства Запорізької та Черкаської областей перед обленерго, з тим щоб вона потім стягнула з них недоїмки і внесла гроші на рахунок ДП «Енергоринок» (компанія, що збирає платежі за електроенергію по всій Україні). Варто уточнити, що Запоріжжяобленерго і Черкасиобленерго були ще не приватизованими до кінця компаніями, на які давно «облизувалися» і Суркіси, і Григоришин, і інші олігархи. Таким чином, дана схема одразу викликала підозру. І вони виправдалися, коли «Энергомережа» не перерахувала «Енергоринку» обіцяні гроші в сумі 346 мільйонів гривень.

Замість цього «Энергомережа» прощав підприємствам частина боргу (серед них був, що належить Фірташу Запорізький титано-магнієвий комбінат), а частина брала грошима, які потім перекладала на якісь «ліві» рахунку. І так відбувалося не тільки в Запорізькій області: Черкасиобленерго переуступила «Энергомереже» борги на суму 300 мільйонів (з 23 мільйони «Азоту» Фірташа), подібну схему намагалися запустити і в Харкові. Коли цією справою зацікавилася МВС, то ЗМІ стверджували, що загальна сума афери досягає 950 мільйонів гривень. Однак 27 липня 2015 року генпрокуратури Віктор Шокін закрив порушену кримінальну справу «у зв’язку з відсутністю події правопорушення». Як бачимо, при будь-якій владі у Крючкових є надійний «дах» в Генпрокуратурі!» І лише через рік нову справу було порушено НАБУ, якому вдалося довести поки що лише частина епізодів цієї грандіозної афери. Але до того часу сліди Дмитра Крючкова вже загубилися, а от його брат Леонід став часто заходити на Банкову, очевидно намагаючись видалити цю справу.

За матеріалами SKELET-info

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top