Головні новини

Сергій Дядечко: хто стояв за аферами «Родовід-банку»? Частина 1

Кожен раз, коли під час чергової кризи прості українці втрачають свої гроші, їх підбирають корумповані олігархи і безсовісні банкіри. І якщо їм не вистачає ваших вкладів, то вони знаходять спосіб вкрасти гроші ще й у держави.

У свій час крах банку «Родовід» болісно вдарила по десяткам тисяч вкладників, але приніс колосальні доходи тим, хто організував крах. Серед них був і Сергій Дядечко, хоча він всіляко це заперечує, так само, як і свій багаторічний брудний бізнес зі скандальним Юрою Єнакіївським. Той самий Дядечко, за організацію замаху на якого за гратами знаходиться ще один шахрай з «Родоводу» Олександр Шепелєв, колись колишній важливою птахом в оточенні Юлії Тимошенко…

Сімейний бізнес

Дядечко Сергій Володимирович народився 18 листопада 1974 року в Донецьку, в сім’ї Володимира Нифонтовича і Тамари Іванівни Дядечка. Про його батька жодної доступної інформації знайти не вдалося, зате мама досить публічна людина: вона засновник і співвласник доброї дюжини фірм, в тому числі ТОВ «Ніко» (ЄДРПОУ 20390397), відомої як фармацевтична компанія «Nikopharm». Фірма була створена ще в 1994 році, коли юний Сергій Дядечко був студентом Донецького політехнічного інституту (факультет обчислювальної техніки та інформатики), та можливо є їх першим сімейним підприємством.

До речі, в 2014 році «Ніко» оголосила про перенесення виробничих потужностей з захопленої сепаратистами Макіївки в Київську область (Бородянський район), однак до запуску нового заводу продовжувала випускати препарати у своїх макіївських цехах. При цьому фірма перераховувала податки на рахунку «ДНР», що кваліфікується українським законодавством як «фінансування тероризму». Проте ніяких санкцій щодо самої фірми, її власників так і не було: за інформацією джерел SKELET-info, справа не стали «рити» щоб не піднімати питання, яким чином вироблені в Макіївці ліки перевозили в Україну через лінію фронту. Більш того, виробництво ліків в Макіївці продовжилося і потім, а тамтешні співробітники «Ніко» не приховували своїх антиукраїнських поглядів, деякі з них навіть записалися в «ополчення».

Поширена думка, що Тамара Іванівна — це всього лише добра мама-пенсіонерка, на яку її син записав частину свого бізнесу. Але це не так, і роль Тамари Дядечко в життя свого сина сильно недооцінюють. Можливо, їй самій вигідно бути як би «не при справах», оскільки її синок є фігурантом занадто вже гучних скандалів. Проте можете бути впевнені, що без допомоги своєї мами Сергій Дядечко навряд чи б став тим, ким він є.

Тамара Дядечко в 90-х займалася багато чим, але з її легальних фірм того часу відомі лише фармацевтична «Ніко» і займалося металобрухтом ТОВ «Корпорація Дон» (ЄДРПОУ 30898186), яким вона володіла спільно з Ольгою Кирик та Лідією Чепурко. Остання – ровесниця Тамари Дядечка (можливо вони подруги з незапам’ятних часів) і також володіє багатьма фірмами, в тому числі ТОВ «Інвестбудсервіс» (ЄДРПОУ 32244833), безпосередньо брав участь в схемах Сергія Дядечка.


Схеми Сергія Дядечка

З чого ж вони починалися? У 1996-му році благополучно отмазавшийся від служби в армії Сергій Дядечко закінчив Донецький політех і влаштувався працювати в податкову інспекцію Донецька – що було дуже зручно для сімейного бізнесу. У 1999-му він отримав ще одну вищу освіту (спеціальність «облік і аудит»), після чого був призначений головним інспектором Управління податкових розслідувань обласної ДПА. Але вже через рік покинув цю перспективну роботу, зайнявшись сімейним бізнесом. За його власними словами, у 2000-2003 р. р. Дядечка займався металом, вугіллям та продажами шахтного обладнання. І в цей період сформувалася група компаньйонів, в яку входили мати і син Дядечко, в 2004 році купила невеликий донецький банк «Персональний комп’ютер» (Перкомбанк»). Таку трохи дивну назву він носив тому, що його першими засновниками в 1990 році були кілька донецьких заводів («Квазар», «Мікропроцесор», «Мікроприлад»), що випускали електронну техніку і ЕОМ. Але до 2004-го року банк вже кілька разів поміняв розорилися засновників і сам був майже проблемним. І ось його купила група бізнесменів, в яку крім Сергія Дядечка входили Денис Горбуненко, став його головою правління, Дмитро Єгоренко, відомий спортсмен Сергій Бубка і його брат Василь. До речі, це Сергій Бубка наполіг на зміні назви банку, заявивши, що «народ не понесе гроші в «Сперкомбанк» (так прозвали його в Донецьку). І тоді банк перейменували в «Родовід».

Денис Горбуненко

Спочатку брати Бубки володіли значною часткою акцій «Родоводу» (під 40%), але в керівництві банку вони були лише «весільними генералами». А ось ушлая команда менеджерів Дядечка-Горбуненко-Єгоренко постаралася провернути ряд спритних схем по перепродажу акцій, в результаті яких до 2008 року почала контролювати понад 80% акцій «Родоводу» через ТОВ «РБ Капітал-Груп» (ЄДРПОУ 34414579). У братів Бубка залишилося майже символічні 10%, ще 7,5% продали на західних біржах німецького Deutsche Bank і швейцарського UBS, для додання «Родоводу» солідності і видимості надійності.


Дмитро Єгоренко

До речі, Сергій Дядечко, Денис Горбуненко і Дмитро Єгоренко володіли спільно не тільки «Родоводом», але і низкою інших підприємств. Серед них: компанія «Південь-Буд» (ЕГОПОУ 33441685), ТОВ «Сьоме небо» (34575649), ТОВ «Укрбизнесресурс» (34705678), ТОВ «Ард-Фінанс» (34189785).

У 2005-2006 р. р. в Україні відбувався банківський бум. Банки різко збільшували свої капітали усіма можливими способами: за рахунок внесків, участі у державних програмах, через виплати зарплат і пенсій, роздуваючи вартість своїх акцій. Кілька найбільших банків таким ось чином готували до продажу іноземцям – для будь-якого українського банкіра це був джек-пот, можливість зірвати куш в сотні мільйонів, а то і 1-2 мільярди доларів. Але були й інші банки, які готували до… банкрутства. Метод досить простий: такий банк роздавав кредити своїм фірмам, нерідко проблемним або просто підставним, які і не планували їх повертати – так розкрадалися і виводилися з банку гроші довірливих вкладників і кредиторів. І ось «Родовід» Дядечко і Горбуненко, так само як і «Надра» братів Сегаль, в 2008 році став одним з центрів такої афери – обійшлася вкладникам і державі мільярди гривень.

Павутина «Родоводу»

Крах кожного українського банку – це окрема і дуже захоплююча детективна історія, зі своїми специфічними схемами, в якій незмінно спливають якісь гучні імена. Крах банку «Родовід» відомий тим, що за його топ-менеджерами маячила постать Юрія Іванющенка, який зберіг вплив на банк і після його націоналізації. Афера «Родоводу» була влаштована якщо не під прямим керівництвом Іванющенко, то вже точно за його участю, і саме вона міцно пов’язує Юру Єнакіївського з Сергієм Дядечка. Сам Дядечко, зі зрозумілих причин, тепер всіляко це заперечує, однак це просто смішно: з тим же успіхом Ігор Коломойський міг би заявити, що ніколи не мав справ з Геннадієм Боголюбовим. Однак ще більш цікавіше те, що разом з Іванющенком за аферою «Родоводу» стояли люди з оточення Юлії Тимошенко, і саме це дозволило банку викачати з держави багатомільярдне фінансування.

Коли саме відбулося тісне знайомство Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка? За однією інформацією, ще коли Дядечко працював у податковій службі. За іншою, коли він займався вугіллям і шахтним обладнанням – і бізнес Дядечко і Іванющенко перетнувся. А Іванющенко, до речі, придивлявся до людей і примічав «спритних хлопців», роблячи їх своїми молодшими бізнес-партнерами та помічниками. Так, наприклад, їм було «піднято» і зведений в особисті бухгалтера і «смотрящі» одесит Іван Аврамов. Точно так само одним з менеджерів Іванющенко називали і Сергія Дядечка: мовляв, будучи формальним власником підприємств і банків, він здійснював через них схеми, за якими значна частина прибутку через підставні фірми і особи йшла Іванющенко. Тобто крах «Родоводу», його подальше використання у фінансових аферах, а також діяльність банку «Союз» — все це працювало на Юру Еникиевского.

За ще однією інформації SKELET-info, Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка звела разом вищезгадана Чепурко Лідія. Крім «Корпорації Дон», вона пов’язана з родиною Дядечка фірмами «Иониа» (ЄДРПОУ 41735963) і садівничий товариством «Стежина» (35040335). А її фірми «Інвестбудсервіс» і «Спецпромсервис» (ЄДРПОУ 30277707) були частиною схем банку «Родовід». Крім того, через фірму «Фармадон» та ПАТ «Українські промислові інвестиції» Чепурко була пов’язана з Геннадієм Піскуном – одним з учасників афер і ключовим свідком у справі «Родоводу», який викинувся з вікна (сам?) у жовтні 2011 року. А через Піскуна вона виходила на Жигана Такташеву і Антона Пригодського, двох дуже впливових людей з числа «донецьких».

Але це все приказка. А ось реальні махінації в «Родоводі» почалися з 2007 року, після того як Сергій Дядечко заснував ще один банк «Союз», ставши його одноосібним власником і керівником. Пізніше ЗМІ неодноразово писали, що «Союз» використовувався у схемах виведення грошей з «Родоводу». До речі, навіть статутний капітал і головний офіс «Союзу» (Київ, Суворова 4) був отриманий в результаті шахрайської схеми з участю ТОВ «Сан-Ремо». Також, за свідченням працівників «Союзу», перша меблі та офісне обладнання до них привезли з «Родоводу»: на столах і комп’ютерах стояли клейма та інвентарні номери «Родовід-банку».

Отже, афера почалася з кредитування проблемних фірм, пов’язаних з топ-менеджерами «Родоводу». На чолі цієї схеми часто ставлять фірму «Ламитек-Укризолит» (ЄДРПОУ 33710647), основним власником якої був «Інвестбудсервіс» Лідії Чепурко. У 2007-му «тьотя Ліда» призначила Сергія Володимировича главою наглядової ради «Ламитек-Укризолит». У свою чергу, Дядечко влаштував на посаду заступника начальника відділу стратегічного інвестування «Родовід-банку» Євгена Кубиса — який був директором «Инвестстройсервиса».

Серед інших учасників схеми виділяли ЗАТ «Фінансово-промисловий альянс». Його директор Вадим Макаров керував «Интертрансконсалтингом» та ПАТ «Експо нафта продукт» — а ось співвласником останнього був Корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», відомий як одна із структур Юрія Іванющенка. Ну а серед акціонерів самого фонду можна було знайти компанії, які належать Івану Аврамову – вірному помічникові Іванющенко. У свою чергу, з фондом було пов’язано ЗАТ «Промкомбінат» — чиїми акціонером було ПАТ «Спецпромсервис», очолюване Паном Піскуном, і фірма «Embrol Ukraine Ltd», яка належала Жигану Такташеву і очолювана Антоном Пригордским. Ось така хитросплетена павутина утворилася навколо банку «Родовід»!

На 1 жовтня 2008 року активи «Родовід-банку становили 12,093 мільярда гривень – більше двох мільярдів доларів за тодішнім курсом, це був один з найбільших банків України. Левовою часткою активів були вклади, рахунки підприємств та інші зобов’язання: 10,852 мільярда гривень, плюс власний капітал в 1,304 мільярда. Здавалося, що навіть на тлі економічної кризи «Родовід» непохитний і його клієнти можуть бути спокійні. Але несподівано керівництво «Родоводу» (Горбуненко, Дядечко) початок фактично знищувати свій банк: відділення закривали, звільняли співробітників, перестали виплачувати дивіденди і видавати вклади. Запанікувавши, українці тоді ще не розуміли, що перед ними розігрується перша частина типової банківської афери: крадіжка грошей клієнтів під приводом кризи.

Друга частина афери почалася вже в перші дні 2009 року, коли «Родовід» випросив собі перше рефінансування від Нацбанку. До літа НБУ влив у «Родовід» вже більше 2,5 мільярдів гривень, і це був тільки початок. Загальна сума коштів, влитих державою в цей банк протягом декількох років, оцінюється в 22,6 мільярдів гривень!

Сергій Варіс, для SKELET-info

ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ…

«>

21.02.2019
11:10
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top