новини корупції

Саакашвілі тепер буде змушений розігрувати третій Майдан

Михайло Саакашвілі – це людина, навколо якого історія і політика закручуються в спіралі нескінченних повторень. Шість років тому, будучи президентом Грузії, він позбавив грузинського громадянства свого головного політичного опонента Будзину (Бориса) Іванішвілі, який погрожував скинути диктатуру Саакашвілі» на найближчих виборах. Сьогодні, будучи одним з політиків України, Саакашвілі сам був позбавлений її громадянства за різкі випади на адресу президента Порошенко. Що далі? А далі потрібно пам’ятати про те, що Саакашвілі був організатором «квіткової революції» в Грузії і активним учасником двох Майданів в Україні – і він не проти повторити це знову.

Професійний «шатун»

29 травня 2015 року Михайло Саакашвілі отримав українське громадянство з рук президента Порошенко, а ще через день був призначений губернатором Одеської області. З цього моменту почалася офіційна політична кар’єра Саакашвілі в Україні. Але давайте згадаємо, що було до цього? Безпосередню участь у двох Майданах, і не тільки в якості гостя на трибуні.

У квітні 2014 року в Грузії, звідки Саакашвілі втік відразу після закінчення свого другого президентського терміну, на його адресу посипалися звинувачення в організації кривавих провокацій на українському Евромайдане. Зокрема, генерал Трістан Цителашвили заявив, що «снайперами Майдану» нібито були колишні грузинські спецназівці, якими безпосередньо командували Гіві Таргамадзе та Дпа Барамідзе – соратники Саакашвілі. Тоді ж грузинське МВС почало регулярно заявляти про те, що Саакашвілі каже нову «революцію» і в Грузії, і що нібито для цього формуються загони бойовиків, які закуповуються декорації для «майдану» і вже закуплені на звалищах тисячі старих покришок. Підсумком цього стало оголошення Саакашвілі в міжнародний розшук 31 серпня 2014 року – багато в чому саме для того, щоб він не зміг повернуться в Грузію.

Коли Саакашвілі зрозумів, що наміри нової грузинської влади (контролюється олігархом Іванішвілі) дуже серйозні, і домовитися з нею неможливо, він почав капітально освоюватися в Україні. У тому числі пристроюючи в український уряд своїх старих грузинських соратників: Олександра Квіташвілі, Катерина Згуладзе, Гію Гецадзе та ін. Ну а потім він і сам став спочатку головою Ради реформ і радником Порошенко, а потім губернатором Одеської області. Виникає питання: а за які такі заслуги грузинська команда отримала такий жирний шматок пирога? Навряд чи тільки за те, що Саакашвілі махав рукою з трибун двох Майданів.

Звичайно, тоді їх піарили по всіх ЗМІ як великих реформаторів, чий безцінний досвід хочуть використовувати на благо України, щоб вона теж досягла таких же висот, як Грузія при Саакашвілі. Багато українців у це вірили, особливо в реформу міліції/поліції та боротьбу з корупцією. Чомусь ніхто не спромігся «погуглити» економічну і соціальну статистику Грузії, щоб відкрити для себе, що після реформ Саакашвілі:

  • Офіційне безробіття в країні сягає 17%
  • Частка населення, що займається сільським господарством, зросла з 25% до 56%, при цьому продуктивність с/г Грузії нітрохи не зросла.
  • Середня зарплата в Грузії на кінець 2013 року досягала 2 доларів на годину, що досить мало для європейської країни з відкритою ринковою економікою.
  • За межею бідності залишаються 38% жителів Грузії.

Варто при цьому пишатися, що нова грузинська поліція не бере хабарів, а перейшли на комерційні рейки лікарні закупили для пацієнтів нові ліжка, вирішуйте самі. Але чомусь у 2012-2013 команда Саакашвілі програла всі вибори: спочатку парламентські, а потім і президентські. Більш того, Саакашвілі і багатьом його соратникам довелося бігти з країни. Звичайно, тепер вони пояснюють це тим, що їх головний політичний опонент Іванішвілі є грузино-російським олігархом і агентом Путіна. Тепер агенти Путіна вони запишуть і Петра Порошенка, який під час своєї останньої поїздки в Грузію раптово, після трьох років знаки, знайшов спільну мову з її владою, після чого Саакашвілі позбавив українського громадянства.

Здається, що відповідь на багато виникаючі при цьому питання криється в тому, що Саакашвілі – ніякий не реформатор. Може бути, реформаторами є його соратники (при цьому підсумок їх реформ вельми сумнівний), але не він сам. Саакашвілі – це професійний «шататель» або, як модно нині говорити в Україні, «політичний шатун». У нього завжди найкраще виходило скандалити в опозиції, влаштовувати революції і Майдани, і навіть отримавши владу, він вжив її на політичну боротьбу з опонентами. Саме тому у нього так відмінно виходило «боротися з корупцією» в Одесі – де Саакашвілі просто влаштував війну проти місцевих кланів, одночасно намагаючись прилаштувати в регіоні своїх людей. Ось кого «пригрів» у себе на пишних грудей Петро Олексійович — про що він зараз дуже сильно шкодує.

«Або він веде мене в прокуратуру»

Зараз у ЗМІ можна знайти чимало цікавих дискусій та інтерв’ю, що намагаються пояснити, що за муха вкусила президента Порошенко, який вирішив позбавити українського громадянства екс-президента Саакашвілі. Одні вважають, що причиною цього став візит Саакашвілі в США, де він нібито почав плести інтриги проти Порошенка – і що зовсім не збігом стала недавня заява адміністрації Трампа про те, що втручання української влади в американські вибори не забуто.

Інші вважають, що останньою краплею стало виконання пісні «Шоколадна Дупа» в ток-шоу Саакашвілі «Інша Україна» на телеканалі «ZIK» (належить бізнесменові Петру Димінському). Після цього хулиганско-хамського випаду на адресу Гаранта передачу негайно закрили, хоча підняти руку на виконавицю (ветерана АТО) не зважилися на увазі і без того непростих зараз відносин між владою і «атошниками». Зате «порвали паспорт» самого Саакашвілі.

Що ж, незалежно від того, виднілася в цьому об’єднала Порошенко і Іванішвілі волохата рука Путіна, слід зазначити, що позбавлення Саакашвілі українського громадянства не тільки не вирішило проблему Петра Олексійовича, але й посилила її. Чому?

Можливо, на Банковій радісно потирають руки і вважають, що тепер Саакашвілі вигнано з української політики, якщо не назавжди, то, щонайменше, до свого покаяння перед Петром Олексійовичем. І ще одним головним політичним конкурентом Порошенко стало менше. Майже так само, як при Януковичі на Банковій придумали спосіб позбутися Тимошенко і Луценка. Тільки цього разу Саакашвілі стає не політичним в’язнем, а збіглим апатридом (особою без громадянства, правовим бомжем). Він вже не зможе брати участь у президентських виборах 2019 року, він не зможе повести свою партію на наступні парламентські вибори, він навіть не може очолювати цю партію. Більш того, Саакашвілі ризикує, навіть просто повернувшись в Україну, де його запросто можуть затримати і депортувати в Грузію.

Але ця «перемога» Банкової не враховує того, що тим самим вона підштовхує Саакашвілі на шлях, що заходить за межі конституційного поля. Команда Порошенка радіє, що позбулася основного конкурента Петра Олексійовича на наступних виборах – але ж тепер Саакашвілі зовсім не потрібно чекати цих виборів, щоб поборотися за владу в Україні або хоча б просто розхитати і повалити трон «шоколадного олігарха». Приперев Саакашвілі до стінки вибором «або залишайся в Америці, або сядеш в Грузії», Банкова змусила його вибрати третій варіант – влаштувати в Україні черговий Майдан. Звичайно, не факт, що у Саакашвілі вийти — але він напевно спробує. Принаймні, він вже це обіцяє:

«Порошенко ніяк не позбавився від мене, навпаки, його дія об’єднало всю українську опозицію… в новітній історії багато прикладів, коли лідер бажає вигнати з країни свого опонента, а опонент повертається і здійснює повалення цього лідера з посади. Саме це станеться і в Україні. Відбудеться повалення Порошенко на тлі мого прибуття, ми повернемося в Україну на абсолютно нові пости», — такою була відповідь Саакашвілі, який перебуває в ці дні у Вашингтоні з явно не туристичним візитом.

Звичайно, хто тільки не загрожував Петру Олексійовичу третім Майданом! Але в даному випадку у Саакашвілі немає виходу не тільки тому, що тепер у нього немає. Справа ще й у тому, що якщо він залишиться лише «говорить головою», критикує українську владу (тим більше з іншого кінця земної кулі), то політичний рейтинг Саакашвілі незабаром впаде до нуля. Адже таких опозиціонерів-балаболов в Україні десятки, сотні!

Але українці чекають від Саакашвілі не слів, а дій – і в цьому полягає його роль в українській політиці. Зараз Саакашвілі-говорун майже нікому не потрібен, але Саакашвілі закликає до «повалення», до нового Майдану, раптово зацікавив багатьох, і він може зібрати навколо себе різні політичні сили. До цих пір однією з головних причин стримували початок третього Майдану була відсутність його потенційного лідера: не «ватника», не божевільного націоналіста, не олігарха, антикорупціонера, має досвід керівництвом державою і, що дуже важливо, популярного серед тієї частини «атошников», які ненавидять нинішнього головнокомандувача. І якщо хтось не помітив, то Саакашвілі саме таким себе і піарив все це час! Більш того, можна сказати, що він почав підготовку до третього Майдану ще відразу після своєї відставки з губернаторської посади – а зараз він її лише форсує.

Ще раз повторимо, що успіх або невдачу Саакашвілі зараз неможливо спрогнозувати. Багато в чому це залежить від того, чи зможе Саакашвілі схилити на свій бік дві головні сили двох минулих Майданів: опозиційних до влади українських олігархів і власників особистих армій «активістів» і «патріотів» (Києва, Львова, Дніпропетровська, Харкова тощо). Однак адже третій Майдан необов’язково повинен повторять попередні. Так, недолік «активістів» може бути з лишком заповнений участю в ньому «атошников». А головне, в найближчі дні може прояснитися самий питання: про наявність за спиною Саакашвілі підтримки Вашингтона, так само бажає розібратися з нинішньої українською владою. Як вже жартують українці, не довелося б Петру Олексійовичу самому бігти в Ростов…


Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top