новини корупції

Путин в Минске всех перехитрил и, прежде всего, самого себя

Москва заклала в Мінські угоди особливий статус Донбасу ідентичний тому, який вона довго вимагала для Придністров’я: місця у парламентах Молдови та України та право вето для депутатів від цих регіонів на рішення по зовнішній політиці.

Така собі диктатура донецьких і придністровських за зразком права «либертум вето» в сеймі Речі Посполитої XVII-XVIII ст., збереження якого вимагала Катерина II. Вже тоді Росія «не втручалася» у внутрішні справи сусідніх країн.

У грудні 2016 р. для Москви все склалося, як їй здавалося, ідеально – президентом Молдови став її чоловік Ігор Додон і кремлівський план по «особливому поверненню» Придністров’я до Молдови вийшов на фінішну пряму. Але тут почала відбуватися дивні речі – «власник» Придністров’я Вадим Красносельський з усією своєю президентської є раттю став відмовлятися від повернення по особливому статусу в Молдову. Перший раз він відмовив Додону, який приїхав в Тирасполь у лютому, другий раз – в кінці червня. Ось така зараза ця «дівчина» з Придністров’я – відмовила «царю Додону» другий раз. Притому, що «цар Додон» старається з усіх сил.

«Дівчина» через придністровського «депутата» Андрія Сафронова прямо заявила: «царю», що її справжнє прізвище не Придністровська Молдавська Республіка, а щось типу Придністровська Радянська чи Російська Республіка, – з другим словом у своїй довгій «прізвища» вона ще не визначилася. Але точно визначилася: «развращенную» Євросоюзом Молдову вона не хоче, притому, що щиро поважає потенцію і бурхливий московський потенціал особисто «царя Додона».

Але не доля. Чому, – пояснив Сафронов «Захід, зокрема Румунія, розраховує включити Придністров’ї в політичне поле Республіки Молдова. У цьому випадку в Молдові може бути організований свій майдан і створений режим, який призведе колишню радянську Молдавію в повному складі в ЄС і Румунію. Але пріоритети Придністров’я залишаються незмінними: збереження державної незалежності і максимальна інтеграція з РФ і Євразійським економічним союзом».

Ось така печаль. Тепер вже Бухареста та Кишинева, а не тільки Париж з Лондоном стали розсадниками згубного впливу загниваючого Заходу, від якого «дівчина» має намір захищати свою ідеологічну чистоту і непорочність колючим дротом і танками. Причому, з обох сторін – молдавської та української уздовж всієї своєї довгої і тонкої «талії».

Така лірика складних взаємин царя і дівчата. Але крім лірики в них є і сувора проза життя.

Пункт 1 прози. Якщо «дівчина» віддається «царя», то російські чудо-богатирі збирають речі і убувають з Придністров’я на історичну батьківщину за законами політичного і любовного жанру. Але це не влаштовує ні господаря чудо-богатирів, ні «дівчину», так як вона до співжиття з ними за чверть століття звикла. «Цар Додон» теж не проти, щоб чудо-богатирі залишилися в «спальні», але злі демократи і ліберали з парламенту Молдови цей груповий секс не допустять. Вони, звичайно, гейропейцы, але не до такої міри, а Додон – все-таки не цар, а президент (голова) з дуже урізаними повноваженнями, який хоче стати царем. Але хоче, ще не значить – може, й що дадуть стати. У результаті будь-який варіант повернення Придністров’я закінчується однаково, що з особливим статусом, що без нього: РФ виводить свої війська. Тим більше що вона сама обіцяла ОБСЄ в Стамбулі в 1999 р. зробити це до 2001 р. Але досі виводить, вкотре доводячи, що Москві не можна вірити і всі її обіцянки – лише снодійне для лохів. Так як Москва виводити своїх чудо-богатирів не збирається, навіть незважаючи на ініціативу України в грудні 2016 р. відкрити їм «зелений коридор», то у «дівчина» є вагома причина відмовляти «царя».

Пункт 2 прози. «Майно» сторін перед «шлюбом». Населення Молдови – 3,5 млн. осіб, населення Придністров’я офіційно – 450 тисяч, реально – близько 350 тисяч, з тенденцією до скорочення на 10-15 тис. на рік. Чудо-богатирі та особи, які заплямували себе співпрацею з окупантами, йдуть, і частка придністровців у складі виборців Молдови буде 7-8%. Замало, щоб придністровський клан міг впливати на ситуацію і в самому клані теж почнуться проблеми.

Пункт 3 прози – ідеологічна чистота. Проблеми з неї проступили в Придністров’ї вже влітку 2016 р. при підготовці до президентських виборів». Тоді влада пригрозили, що приймуть закон про кримінальну відповідальність за заперечення визвольної місії 14 армії РФ генерала Лебедя в 1990-ті. Закон, щоб не ганьбитися, не прийняли, але сама постановка питання показова: придністровські «бояри» здогадуються, що віра в цю місію не міцніше, ніж віра у визвольний залп крейсера «Аврора». При поверненні навіть з особливим статусом про це стане можна говорити вголос, так як повернення відкриває двері у Придністров’ї демократів, лібералів і румунським «нацистам» з їх згубним впливом. «Піднімуть голову» і українські «нацисти», які поки сидять тихо, лише ходять у вишиванках і видають газетки українською мовою. В результаті настане повний «кінець світу», на що правильно і натякнув Андрій Сафронов.

Зупинити «кінець світу» буде не здатний навіть «цар Додон» з усіма своїми хитрощами, на кшталт виборів депутатів в один тур. Тому в Тирасполі, порадилися з Москвою, і відмовилися від пропозиції Додона брати участь у парламентських виборах в Молдові в 2018 р. під уникнути її згубного впливу на придністровців. Додон і його соцпартія може електоральну базу за рахунок придністровців і наростять, але вибори запустять безповоротний процес інтеграції Придністров’я в цілому в Молдову, і зупинити його можна буде потім тільки російськими танками. До того ж, не факт, що соцпартія не втратить до 2018 р. голосу в самій Молдові, а придністровським «боярам» вступати в неї теж не хочеться, так як доведеться стати молодшими братами у додоновцев і всім з ними ділитися. Ніякої «особливий статус» їх від цього не позбавить. Тим самим у «бояр» з’явилося і власне небажання «шлюбу», притому, що Додон для них хлопець в дошку свій. «Бояри» люди радянські, але знають, ще Юлій Цезар сказав: «Краще бути першим в Тирасполі, ніж другим у Кишиневі». Особливо, коли навіть друге місце тобі не світить, і доведеться задовольнятися третім або четвертим в одній компанії з пониклими комуністами Вороніна, які тепер ніби як зрадники, так як стали підтримувати вступ Молдови в ЄС.

Цей алгоритм з «особливим» статусом для Придністров’я застосуємо і до «особливого» статусу для Донбасу – нічого особливого, а права вето у зовнішній політиці коллаборантам, бандитам і божевільним стареньким ніхто не дасть, скільки б Він не просив. Не дасть, за очевидної причини: півмільйона не можуть диктувати свою волю 45 мільйонів осіб. Таке може мати місце тільки в архаїчних РФ або КНДР, але не в цивілізованому світі. Зараз у випадку з Придністров’ям у Кремлі несподівано відкрили для себе, що «особливий» статус і для Донбасу не дає бажаного результату. Путін у Мінську таки всіх перехитрив і, перш за все, самого себе.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top