Головні новини

Правильна військова культура, або як зблизитись з НАТО

Колись давно, у дитинстві, я намагався уявити, з чого розпочинається робочий день поліцейського або військового. Це зовсім не те, що працювати в офісі, і день починається далеко не з кави. Тут немає затишного рецепшну з милими секретарками й обідньої перерви в Маку. Уява малювала, як замість портфелю з паперами і бутербродами солдат бере броніка й каску, вішає на плече автомат, сідає в БТР і їде на війну. А коп бере кийка, наручники, балон, і вкладає до кобури пістолет. Звісно, я був маленький і ще не знав про існування КЗЗ, ранкових розводів та стройових оглядів. На щастя, доля підкинула нагоду не лише порівняти, але і зробити військову службу справою мого життя. Тепер я точно знаю, що ранок інколи починається опівночі, з залпів артухи, і триває до самого сходу сонця, в напруженому очікуванні й постійному обдзвоні спостережних постів. Тут, на війні, де ситуація може стрімко змінитися, потрібно бути в постійній готовності і вміти правильно відреагувати на небезпеку.

Злагоджені дії особового складу, від яких напряму залежить виживання підрозділу, мають два основні фактори: постійні тренування та високий рівень дисципліни. Робота сержанта в сучасній армії полягає у підтриманні обох факторів на високому рівні. Але вцілому військова культура у професійному українському війську потребує докорінних змін. Це видно неозброєним оком на багатьох ділянках східного фронту.

Сучасна війна і перехід від совдепу до професійної армії за стандартами НАТО вимагає людей з правильним менталітетом. Для цього у багатьох підрозділах широко застосовуються відбори бійців за морально-вольовими якостями. Але якщо фізо і досвід можна “прокачати” у підрозділі, то відношення до служби формується здебільшого ще на “срочкі”, а то і на “гражданці”. Приміром, в Україні є цілі покоління вархіпстерів, які виросли на журналах “Волонтер”, спогадах українських добровольців з Абхазії та Чечні, а також фільмах про спецназ. Чимало пройшли строкову службу. Але нажаль не кожен військовий усвідомлює елементарну необхідність носити бронежилет і каску на першій лінії. “Слонячка” і совковщина привчили людей нехтувати правилами безпеки, і ця проблема дуже поширена у пост-радянських арміях. Звісно, “окуні” трапляються в будь-якому війську, але це окрема розмова. І тут багато залежить не тільки від учорашніх “срочників”, але і від офіцерів. Мені відомий випадок, коли військовий полковник з територіального управління у зоні АТО приїхав з перевіркою на ВОП і вишикував особовий склад, щоб віддати військове вітання. Не варто і казати, що якби поруч знаходився ворожий снайпер або коректувальник, цей випадок став би хрестоматійним. “Совєцкий полковнік” на полі бою був і залишається головним ворогом НАТО у всіх розуміннях. На щастя, перехід до натівських стандартів, які передбачають нові підходи до планування, слугуватимуть надійним фільтром для прихильників радянського досвіду.

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top