новини корупції

Парламентська республіка після перемоги і атака на Сороса. Який план у Тимошенко готують на президентські вибори

Парламентська республіка після перемоги і атака на Сороса. Який план у Тимошенко готують на президентські вибори

20.07.2018

У минулому Тимошенко позувала фотографам в компанії Джорджа Сороса і його сина Алекса. Але з 2014 року їх стосунки охололи. Фото: Инстаграмм Алекса Сороса

«Країна» вже не раз писала про те, що нинішній лідер політичних рейтингів — партія Юлії Тимошенко «Батьківщина» — почала, як магніт, притягувати до себе представників політсил, які за 4 роки з попередніх виборів розгубили підтримку електорату.

Першими активно налагоджувати контакти з «Батьківщиною» стали депутати «Народного фронту». Але сама Тимошенко не поспішає приймати в свої ряди аутсайдерів політичних рейтингів, побоюючись взяти на себе їх токсичність.

Між тим, в українському політикумі ходять чутки, що Тимошенко практично визначилася з «червоними лініями», в межах яких буде вести виборчу кампанію.

Подробиці аналізує «Країна».

На кону — прощення перебіжчиків

За словами співрозмовників у «Батьківщині», в числі переговірників про своє політичне майбутнє першими виявилися колишні соратники Тимошенко, які пішли після її поразки на президентських виборів в партію «Народний фронт».

Наприклад, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і навіть секретар РНБО Олександр Турчинов (з яким у Тимошенко вкрай складні стосунки після фактичного розриву навесні 2014 року) останнім часом почали дрейфувати в бік Тимошенко. Також кидається в очі присутність на заходах, які проводить Тимошенко, зокрема, з питань змін до Конституції присутність одного з чільних «фронтовиків»-юристів — Леоніда Ємця.

Пошук союзників «фронтовиками» не дивний — за 8 з гаком місяців до президентських виборів партія поки не змогла домовитися з партнерами по парламентській більшості — пропрезидентським БПП — про єдиного кандидата на вибори, а останній парламентська криза (депутати, в тому числі і від «Народного фронту», заблокували потрібну президенту ротацію членів Центрвиборчкому) остаточно загострив протиріччя у владній команді.

«Переговори з Банкової про спільний похід на вибори не дали конкретних результатів. Тому різні групи впливу всередині «Народного фронту» шукають свої варіанти, як залишитися при владі після 2019 року, — каже «Країні» політолог Руслан Бортник. — Однією з альтернатив частина «фронтовиків» розглядає партію Юлії Тимошенко «Батьківщину», як найбільш рейтингову на даний момент».

Свої зустрічі з Тимошенко вже підтвердив глава МВС Арсен Аваков, який також підтримує ідею зміни Конституції в питанні переходу України до парламентської форми правління, раніше публічно озвучену Тимошенко.

«Я завжди підтримую ідею парламентської республіки, коли йдеться про парламентсько-президентської республіки, де президент все-таки існує, він обирається прямим голосуванням людей і виступає визионером, гарантом свобод і балансом для парламенту. Але при цьому президент не займається ні НКРЕ, ні призначенням жодних комісій і прокурорів, не втручається у слідство, не керує Національним банком і т. д. В цьому сенсі все, що сказала Тимошенко, мені імпонує», — заявив міністр нещодавно, після того, як Тимошенко озвучила свої пропозиції на масштабному форумі в Києві.

У тому, що частина «Народного фронту» тяжіє до Тимошенко, за очі звинувачують партнерів по парламентській більшості, і в президентській партії. Під час останнього провалу з голосуванням за ЦВК один із чільних депутатів від БПП повідомив «Країні», що розглядає небажання «Народного фронту» форсувати це питання як реверанс у бік Тимошенко, якій вигідно збереження нинішньої конфігурації Центральної виборчої комісії.

Офіційно в «Батьківщині» заперечують наявність домовленостей Тимошенко з представниками «Народного фронту».

«До парламентських виборів ще півтора року, тому рано про щось говорити», — повідомив у розмові з «Країною» заступник голови фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв.

Його колега, який попросив про анонімність, стверджує, що Тимошенко буде непросто зважитися на прощення колишніх соратників. Хоча в цьому є і свої резони.

«Тимошенко потрібен міністр внутрішніх справ Аваков і його ресурси, щоб захистити результати виборів. Тому з Аваковим альянс вже фактично склався. Що ж стосується, наприклад, того ж Турчинова, його зрада в 2014 році для неї виявилося дуже болючим, і ніхто не знає, яке вона прийме рішення. Може зіграти свою роль і те, що в партії «Батьківщина» його теж всі вважають зрадником», — говорить депутат.

«А що взагалі «Народний фронт» крім Авакова може дати Юлі? Так, їй потрібна поліція, їй потрібні силові ресурси, але їй не потрібен сам «Народний фронт» з усією його токсичність. Прийнявши у свої ряди представників «Народного фронту», вона візьме на себе всі проблеми «Народного фронту», його низький рейтинг, що супроводжують цю політсилу скандали. Інша справа, що вона може погодитися, наприклад, на збереження посад представників «Народного фронту» в Кабміні після її перемоги на виборах в обмін на гарантії отримання силових ресурсів, але це буде співпраця без вливання. Тим більше, що в будь-якому випадку уряд зміниться до кінця 2019 року після президентських виборів», — розмірковує в розмові з «Країною» політолог Руслан Бортник.

«Я б, звичайно, на місці Тимошенко, добре подумав, чи варто вести переговори з «Народним фронтом». Вони займають ключові пости скрізь, вони дуже багаті люди, але це був одноразовий проект. Зрозуміло, НФ докладає величезних зусиль, щоб зберегти владу. Але я не думаю, що вона пробачить Турчинова або, як він сам висловився, володаря 10% ВВП країни, Пашинського, який кошмарить своїх секретарок. Те, що якісь окремі представники НФ присутні на її заходах, це нічого не доводить. Її сьогодні оточує величезна кількість соціологів, культурологів, юристів, конституціоналістів, їй важливо якесь інтелектуальне підмога, свіжий розум, тверезий погляд. Але тих, хто кинули її в 2014 році, точно не опиниться в її команді», — говорить близько знайомий з Тимошенко соціолог і політолог Віктор Небоженко.

Великий компроміс по Конституції

У теж час, джерела в «Батьківщині», так і в «Народному фронті» кажуть, що все-таки стратегічне взаємодія між двома політичними силами вже налагоджується.

За їх словами словами, основ для глобальних домовленостей дві.

По-перше, це обіцянка Юлії Тимошенко провести після своєї перемоги на виборах зміни в Конституцію в плані переходу до парламентської республіки. Вони повинні вступити в силу після парламентських виборів восени 2019 року. Причому нібито юристи Тимошенко та «Народного фронту» вже спільно пишуть проект нової редакції Основного закону.

По-друге, це збереження посад за ключовими міністрами від НФ після виборів президента і до виборів у Раду (за підсумками яких буде сформовано новий уряд).

«Схема проста — як тільки Тимошенко стає президентом, з Кабміну видаляють всіх міністрів з квоти Порошенка і міняють їх на людей Юлі. Під це буде зібрано нове ситуативну більшість у Раді. Представники Народного фронту залишаються. Правда, є питання по Гройсману — залишиться він і його люди в Кабміні. Але, думаю, що до виборів президента вони з Юлею як би домовляться про те, що залишаться. Ну а після — вже як карта ляже», — говорить «Країні» джерело в парламенті.

Зазначимо, що тема парламентської республіки популярна і в середовищі великого українського бізнесу. Олігархи в ній бачать можливість захистити свої активи від посягань будь-якого нового президента.

«Коломойський і його соратник Ігор Палиця вже фактично відкрито виступають на стороні Тимошенко. Рінат Ахметов, хоч і є близьким партнером Порошенка, також потихеньку до неї дрейфує, приховано фінансуючи Юлю через Сергія Таруту», — сказав «Країні» джерело в середовищі великого бізнесу.

Боротьба з Соросом

Тим часом, перед походом на вибори, Тимошенко визначається не тільки з попутниками і союзниками, але і з ключовими темами, які будуть взяті на озброєння під час кампанії.

Цікаво, що серед інших розглядається варіант зробити ставку на тезу про неприйнятність «зовнішнього управління» для України з сильним «наїздом» на «глобалістів» і особисто Джорджа Сороса.

Це так званий «угорський сценарій», за яким навесні впевнену перемогу на виборах отримала правляча партія ФІДЕС прем’єра Віктора Орбана, який обрав Сороса своїм головним ворогом.

Тимошенко вже, до речі, експериментує в даному напрямку. На одному з останніх погоджувальних рад вона заявила, що «щодо України здійснюється зовнішнє управління через керованих і підконтрольних українських чиновників, в результаті чого відбувається фактична узурпація суверенітету України».

«Глобальні клани світового простору увірвалися в наш НБУ, міністерства і відомства, і мінімум на 60% узурпували суверенітет України. Така політика зовнішнього управління проводиться через маріонеткове керівництво України. Всі, хто сидить в політичних колах і за політичними партами в парламенті, чітко знають про те, що мова не йде про друзів України – США і ЄС», — сказала Тимошенко, натякаючи, імовірно, на Сороса.

«Юлія Володимирівна буде злегка тиснути «соросят», а може й не трохи», — нещодавно заявив журналіст Дмитро Джангіров.

В оточенні Тимошенко «Країну» запевнили, що остаточне рішення щодо головних тез кампанії ще не прийнято. Але визнають, що до Соросу у неї ставлення негативне.

«Ця історія тягнеться ще з березня 2014 року. Тимошенко тоді дуже образилася на Сороса. Він приїхав у Київ і організував зустріч з політиками і дипломатами, в тому числі там був колишній посол Пайетт (екс-посол США в Україні Джеффрі Пайетт, — Прим.Ред.). Там обговорювали, хто може стати новим національним лідером в Україні. І ось коли говорили про Тимошенко, Сорос сказав, що вона не підходить на цю роль, а Пайетт її назвав те чи неприйнятною, то негідною. Уяви, в 2008-2009 році Сорос з нею працював, а в 2014 називають її «негідною». І ось з тих пір у неї і визрівало бажання очолити «визвольну боротьбу» проти «колонізаторів» України», — каже «Країні» один із соратників Тимошенко.

З іншого боку, єдиною політичною силою, яка в парламенті одноголосно підтримувала скасування декларування для антикорупціонерів (як вважається, вони патронируются Соросом), була як раз «Батьківщина».

Тобто, судячи з усього, Тимошенко поки ще маневрує в цьому питанні, прагнучи завоювати в цілому підтримку Заходу.

«З чисто технологічної точки зору, стратегія «антиСорос» і «геть зовнішнє управління» може бути успішною в наших умовах, — каже Руслан Бортник. — До того ж, боротьба з «соросятами» дуже сподобалася і Трампу, і Путіну. Але в такому разі у Тимошенко є і суттєві ризики — легко спровокувати звинувачення у «роботі на Кремль» і поставити себе під прямий удар найвпливовіших ліберальних кіл на Заході. Які, в тому числі, контролюють і багато провідні світові ЗМІ. Піти по шляху Віктора Орбана — це взяти квиток в одну сторону. Але Орбан може собі це дозволити — він вже давно прем’єр і повністю контролює ситуацію в країні. Тимошенко ж поки в опозиції і у неї зовсім інше становище. Тому не факт, що вона прийме таке рішення. Для неї простіше і зручніше банально продовжувати розкручувати лінію боротьби з корупцією і зрадниками у владі, ніж підняти на прапор не саму просту для розуміння виборців тему суверенітету. З іншого боку, якщо Сорос і його структури самі почнуть тотальну війну проти Тимошенко на користь, наприклад, Гриценка або йому подібного кандидата, то вона може завдати у відповідь удар, так як втрачати вже нічого».

Парламентська республіка після перемоги і атака на Сороса. Який план у Тимошенко готують на президентські вибори оновлено: Липень 20, 2018 автором: Redactor
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top