Головні новини

Остапюк Борис: невловимий розкрадач «Укрзалізниці». Частина 2

«Бежали два уркана»

2010 рік став для Бориса Остапюка воістину злощасним. Спочатку, в січні він був переведений начальником Донецької ЗАЛІЗНИЦІ, що було більше схоже на посилання. Можливо, цьому посприяв тодішній гендиректор «Укрзалізниці» Михайло Костюк: колишні члени «сім’ї» Кирпи не ладнали між собою, вириваючи один в одного контроль над схемами. Та не встигли минути вибори, як 28 квітня Остапюк був взагалі звільнений з формулюванням «за одноразове грубе порушення трудових обов’язків» новим прем’єром Миколою Азаровим.

На цей раз судитися з урядом Остапюку було набагато складніше, оскільки 18 червня 2010 року указом президента Януковича № 709 «Про звільнення суддів» був вигнаний втришия і Петро Ковзель. Причому, останній погорів на відверте «кришування» грального бізнесу, а саме: в лютому 2010-го він виніс рішення, яким призупинив дію наказу Міністерства юстиції, за яким покер оголошувався азартної, а не спортивною грою. Призупинив на час «розгляд позовів» — які Ковзель не поспішав розглядати до кінця травня, поки в хід справи не втрутились «вищі сили».

Чому у трудовій Остапюка немає цього пробілу (з 2010 по 2014 рік), здогадатися неважко: тому що він приховав це, як приховав і своє звільнення у 2006 році. Але чому ж Остапюк займався ці три з гаком роки? Про нудьгувати йому не довелося! Адже він став фігурантом двох кримінальних справ і був оголошений в розшук!

Все почалося з розслідування діяльності керівництва Донецької ЗАЛІЗНИЦІ в короткий період управління нею Борисом Остапюком. «За сідниці вхопили» тоді його заступника Олександра Лозинського – довіреної людини Остапюка, головного «оператора» його корупційних схем. У 2005-2006 р. р. Остапюк призначив його керувати «Укрзализнычпостачем», в грудні 2007 року поставив його начальником Главку матеріально-технічного забезпечення «УЗ», а в січні 2010-го взяв з собою заступником в Донецьк. Про схеми, які провертав Лозинський (під керівництвом Остапюка), ходили легенди! ЗМІ повідомляли, що завдяки йому «Укрзалізниця» втрачала сотні мільйонів гривень на тендерах за завищеними цінами, що структурні підприємства «УЗ» перебували в борги і збитки, в той час як працюючі з ними комерційні фірми отримували надприбутки. Однією з таких фірм була «Армасе» (поставки білизни), що належить його дружині Ользі Лозинської. При цьому вже в 2006 році Лозинський придбав собі маєток під Києвом (у Вишеньках), який він записав на свого тестя Миколи Галася, а в 2008-2009 він розжився віллою на Кіпрі (700 кв.м. на ділянці 0,5 га). ЗМІ також повідомляли, що сусідом Лозінського на Кіпрі є його шеф Борис Остапюк.

І ось через якихось чотири місяці перебування в Донецьку, Лозинський встиг відзначитися тим, що почав продавати на брухт комплектуючі рейкових шляхів (через фірму «Транс-Інвест-Кепітал»). За даним фактом справу завели не відразу, взагалі кримінальне провадження за Лозінському почали активно вести тільки з 2012 року – але зате потім йому пригадали все, включаючи роботу в «Укрзализнычпостаче».

Фігурантом цієї справи проходив і Борис Остапюк (як шеф Лозінського), якого на той час і слід прохолов. Можливо, разом з Лозінським вони ніжилися під кіпрським сонечком, лаючи «режим Януковича». Але в квартирі Остапюка в Києві був проведений обшук, в ході якого виявили солідний арсенал патронів до нарізної зброї, а також холодну зброю і травматичний пістолет. За даним фактом на Остапюка вже завели нову справу, і оголосили його в розшук.

Але чому ж тоді слідство «не побачила» залізничних схем Остапюка, участь тих же «Укрзализнычпассервис» і «Розвиток 21 століття»? Відповідь просто: ці схеми продовжили роботу при «донецьких», які відразу ж прибрали їх до рук. Зокрема, до них увійшли фірми Артема Пшонки. Однак і в цих схемах збереглися і ряд старих учасників. Наприклад, партнером Юрушева по «Розвитку 21 століття» виявився міністр оборони Павло Лебедєв (актив був записаний на його дочка), що дозволило фірмі саме в 2012-2013 р. р. значно наростити обсяги тендерних контрактів з «УЗ».

Вони повертаються!

Як і багато інших екс-чиновники та бізнесмени, які потрапили в 2010-2013 рр. в опалу, Борис Остапюк десь хоронился до самого Майдану – а вже на початку 2014 року з’явився в Києві і почав активно контактувати з вождями опозиції. Його політичним аргументом було «я теж жертва режиму», а основним – обіцянки плідного взаємовигідного співробітництва. Проте з призначенням нового керівника «Укрзалізниці» довго тягнули. За інформацією джерел SKELET-info, в березні 2014-го серед переможців Майдану було ще великий вплив «Свободи», яка вимагала собі багатоженство ключових постів, а кандидата від «Свободи» прагнув висунути клан Дубневичів – конкурентів Остапюка. Але дуже скоро ставленики «Свободи» спіймали скрізь де тільки можна, соратників Тягнибока і Кривецкого відсунули тому, і влада зосередилася в руках «Народного Фронту». І в квітні міністр інфраструктури Максим Бурбакпредставил нового главу «УЗ» Бориса Остапюка. А вже у травні той посадив у крісло «Укрзализнычпостача» свого вірного поплічника Олександра Лозинського.

«Кадрове відновлення» після Майдану взагалі прийняло масовий характер, але особливо цинічним воно було на «Укрзалізниці». Так, наприклад, ще в 2012 році була зі скандалом звільнена начальник відділу кадрів Південно-Західної ЗАЛІЗНИЦІ (ПЗЗ) Ірина Михальченко. Одна з причин: з її вини були працевлаштовані провідниками два досвідчених раніше судимих кримінальника, які потім вбили та викинули з потяга «Київ-Львів» пасажирку, молоду жінку. Однак мадам Михальченко, беручи приклад з Остапюка, із звільненням не погодилася – і довго судилася за своє відновлення. Але ось пролунав Майдан – і Михальченко не просто «самовосстановилась», але і отримала посаду в управлінні «Укрзалізниці» під заступництвом Бориса Остапюка (де вона, шляхом підробки документів, незаконно заволоділа трикімнатною квартирою в Києві). Чим вона йому так сподобалася? А справа в тому, що колишнім чоловіком Ірини Михальченко є скандальний залізничний корупціонер Геннадій Политыкин. Він починав з посади начальника служби матеріально-технічного забезпечення ПЗЗ, був директором Запорізького èlektrovozoremontnogo заводу, а також співвласників фірми «Сучасні фрикційні системи», яка регулярно перемагала на тендерах «УЗ» — і був фігурантом багатьох кримінальних справ. А Ірина Михальченко пустила в управлінні «УЗ» такі глибокі корені, що її важко викорчували звідти тільки в 2017 році.

Цікаво, що ще один старий приятель Остапюка, суддя-корупціонер Петро Ковзель, теж був реабілітований відразу після Майдану, причому навіть ще в березні. Указом № 311/2014 в. о. президента Турчинова був скасований указ президент Януковича, яким у 2010 році звільняється Ковзель. Скандальний суддя гримів у ЗМІ і далі: у 2017 році він відсудив собі за «незаконне звільнення» 5 тисяч євро моральної компенсації, а в 2018 році, проваливши кваліфікаційний іспит, через суд скасував рішення кваліфікаційної комісії, тим самим поставивши під сумнів сам сенс її існування.

Не встиг Остапюк працевлаштувати свою «праву загребущу руку» Лозінського начальником «Укрзализнычпостача», як корупція на «УЗ» тут же почала набирати обертів, немов парова турбіна. В кінці травня 2014 року незаконно були об’єднані два тендери на постачання запчастин для «Укрзалізниці» (від 3 і 19 числа), при цьому їх вартість різко зросла більш ніж удвічі, до 170 мільйонів гривень. Торги провели спішно, а їх переможцем стало ТОВ «Експозиція» — одна з фірм братів Дубневичів, що прийшла на зміну їх же скандальної фірми «Колійні ремонтні технології». Скандальною, тому що в часи Януковича вона була одним з лідерів тендерних торгів, у першу чергу на Львівській ЗАЛІЗНИЦІ – а закінчила свою діяльність ефектним «кидком», поставивши залізниці неякісні комплектуючі, відмовившись повернути гроші. Таким чином, як ми бачимо, навіть конкуруючі клани залізничних корупціонерів нерідко «продуктивно співпрацюють між собою.

Очолив «Укрзалізницю» Остапюк негайно продовжив ділові стосунки з Леонідом Юрушевим, і вже не тільки в сфері пасажирського сервісу. Відразу за призначенням Остапюка, йому в помічники був визначений Максим Бланк, колишній фінансовий директор ЗАТ «Днепрвагонрембуд» — одного з підприємств, контрольованому Юрушевим. Бланк відразу ж взявся за «реформу» економічної частини «УЗ», в результаті якої в самий розпал кризи під скорочення потрапили тисячі залізничних робітників, а тіньові грошові потоки корупціонерів стали ще менш помітними для правоохоронних органів і прямо пішли в офшори. Говорили, що «реформа Бланка» повинна була стати першим етапом підготовки до приватизації «Укрзалізниці», на яку поклали око найбільші олігархи України (включаючи Ахметова). Але тоді, головним чином, Остапюк та Бланк зробили так, щоб ЗАТ «Днепрвагонрембуд» отримало всі тендери «УЗ» на ремонт вагонів — і мова йшла про сотні мільйонів гривень!


Максим Бланк

Цікаво, що після відсторонення Бориса Остапюка у вересні 2014 року, саме Бланк тут же взяв на себе в. о. голови «Укразалізниці», хоча про технічну сторону роботи залізниці він мав самі поверхневі уявлення. Згодом Бланк сам став фігурантом антикорупційних розслідувань, потім тяжко захворів і помер 5 січня 2019 року.

Всього за 4 місяці (з кінця травня по початок вересня) 2014 року тандем Остапюк-Лозинський провели близько 600 тендерів на суму понад 2,5 мільярда гривень, з яких 1,7 мільярда пройшли через «Укрзалізничпостач». Основними переможцями тендерів були фірми «Днипрозализнычпостачання» (Загід Краснов), «Інтерпайп» (Віктор Пінчук), «Трансінвест холдингу» (Ахметов), «Експозиція» (Дубневичи). Не забував Остапюк і про себе: серед переможців тендерів знову з’явилося ТОВ «Форест», що належить його колишній дружині Іванні Выслинской. «Форест» завжди вирізнявся тим, що постачав «УЗ» деревина за ціною в півтора-два рази вище їх ринкової вартості. Тільки за кілька місяців 2014 року фірма наторгувала з «Укрзалізницею» на 35 мільйонів гривень.

2 липня 2014 року Борис Остапюк провів засідання правління «Укрзалізниці», на якому не терпить заперечень тоном оголосив, що відтепер «УЗ» працює тільки в одній страховою компанією — ПАТ СК «Інтер-Поліс». Колишні договори з іншими страховими компаніями були розірвані через тиждень. Так Остапюк повернувся до практики розкрадання «Укрзалізниці» ще й через кишенькові страхові компанії. Особливістю «Інтер-Поліс» було те, що її через офшори «Гонконг Істерн Дівелопмент Лімітед» і «A. B. C. Contreding (Overseas) Limited» (Кіпр) Олександр Єдін – ще один виходець зі Львова, піднявся на транспортних перевезеннях. При цьому «Інтер-Поліс» являла собою слаборозвинену компанію, ніколи не робила ніяких значних виплат і створену суто для виведення грошей.

Окремо варто згадати про кричущу, але всіма старанно забутої історії фактичного «дарування» сепаратистам Донбасу рухомого майна та ресурсів Донецької ЗАЛІЗНИЦІ. Причому Остапюк не тільки не захотів вивести з охоплених заколотів районів рухомий склад та техніку донецькій залізниці, але й своїми указами навесні-влітку 2014 перевів туди значна кількість матеріальних ресурсів, в першу чергу дизельного палива (на 460 мільйонів гривень). І заправляючи свою бронетехніку саме цим дизпаливом, сепаратисти влаштували Іловайський котел, здійснили прорив до Азовського моря, ледь не захопивши Маріуполь, а потім атакували і взяли залізничний вузол Дебальцеве.

Стільки бурхлива діяльність Бориса Остапюка і його команди-клану не могла не залишитися без уваги. Дивно, але чергове розпорядження про його звільнення з’явилося вже 30 травня 2014 року. Тоді його опублікували кілька новинних сайтів, після чого… Остапюк продовжив, як ні в чому не бувало, керувати «УЗ», а от розпорядження Кабміну кудись пропало, як і новинні повідомлення про нього. Це була дивина, яку так ніхто і не пояснив.

Можливо, це було якось пов’язано з перемогою на президентських виборах Петра Порошенка – до якого негайно «примазалися» інші залізничні клани, які намагалися посадити в крісло гендиректора «УЗ» своїх людей. І адже дійсно, відразу після його інавгурації Остапюк потрапив під ковпак СБУ, яку тоді очолював Валентин Наливайченко. І ось 8 вересня 2014 року, «на прохання правоохоронних органів», Кабмін оголосив початок масштабної перевірки діяльності керівництва «Укрзалиныцм», і тимчасово відсторонив від своїх обов’язків її гендиректора Бориса Остапюка. Брала участь у перевірці і СБУ, яка влаштувала 19 обшуків вилучила чимало матеріальних цінностей: зокрема, в кабінеті Бланка знайшли більше мільйона доларів готівкою, а також кілька мільйонів гривень. Наливайченко заявляв, що в управлінні «УЗ»працював справжній «отмывочный синдикат». Сам Остапюк в цей час знову кудись втік, буквально за пару днів до проведення обшуків. Він повернувся в Київ 20 листопада, коли перевірки закінчилися і… було офіційно оголошено, що на Бориса Остапюка не знайдено жодного компромату. Це був справжній шок не тільки для пересічних українців, але й для глави СБУ Наливайченко.

Остапюк продовжив свою роботу, але ненадовго: вже 26 листопада 2014 року розпорядженням Кабміну він був все-таки звільнений з посади голови «Укрзалізниці». Але ніхто не давав ніяких виразних пояснень, а незрозумілість ситуації посилювало відсутність нового начальника «УЗ». До січня 2015 року «УЗ» фактично була без генерального директора, потім його обов’язки сам на себе поклав Максим Бланк.

Борис Остапюк звично не змирився зі своїм звільненням, і почав традиційне сутяжництво з владою. У липні 2015 року в задоволенні позову Остапюку відмовив суд першої інстанції, потім у вересні 2015-го він програв справу в Київському апеляційному суді, але в квітні Вищий адміністративний суд скасував обидва рішення і повернув справу на повторний розгляд. Потім у жовтні 2017 року йому знову відмовив Окружний адміністративний суд Києва, але 10 квітня 2018 року Київський апеляційний суд виніс у справі Остапюка якесь рішення, яке тут же було засекречено. Про його зміст можна було лише здогадуватися, однак у травні 2018 року Кабмін і керівництво «Укрзалізниці» спішно оскаржили це секретне рішення, тому журналісти припустили, що воно було винесено на користь Остапюка.

Далі Кабмін пішов вже в явну оборону, оскільки його подальшої аргументацією було те, що Борис Остапюк очолював Державну адміністрацію залізничного транспорту України» (ДАЗТУ), а тепер це ПАТ «Укрзалізниця» — а значить, Остапюк не може повернутися на місце, якого формально вже не існує. І вже в судах Львова Остапюк і держструктури зійшлися в 2018 році в суперечці за назву управління залізниць України. Востаннє 7 грудня 2018 року справу розглядав Залізничний районний суд Львова – але навряд чи це був останній суд між Остапюком і державою.

За інформацією джерел SKELET-info, в даному процесі виник конфлікт інтересів у самій судовій системі, наскрізь проеденной корупцією та протекціонізмом. З одного боку, судді готові задовольнити позови Остапюка, оскільки він був звільнений без оголошення офіційних причин, щоб не виносити сміття з хати. І він би знову «самовосстановился», якщо б, з іншого боку, судова система не перебувала під пресом команди президента Порошенко. Судячи з усього, результат цієї справи вирішиться після весняних виборів, і Борис Отспюк напевно дуже розраховує, що на них переможе Юлія Тимошенко.

Сергій Варіс, для SKELET-info

«>

24.01.2019
11:40
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top