новини корупції

Незримий бій патріарха Кирила з Петром Порошенко

Предстоятель Руської православної церкви відчайдушно намагається запобігти надання автокефалії Україні. Шанси на успіх у нього є, але невеликі.

Патріарх Кирило зустрічається в Стамбулі з патріархом Варфоломієм. Офіційні представники Російської православної церкви (РПЦ) всіляко уникають коментарів на тему візиту. Один в приватному листуванні зі мною пожартував — мовляв, два першоієрарха просто «давно не бачились». Від подальших коментарів він відмовився.

Хто головніший серед православних?

Церковна дипломатія вкрай непрозора. Проте з великою ймовірністю можна припустити: патріарх Кирило говорить в Стамбулі про Україну. Його Божественне Всесвятість архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський патріарх (так звучить повний титул) Варфоломій стоїть на чолі Константинопольського патріархату, якому понад 1600 років. Він вважається «першим серед рівних по честі» серед предстоятелів 15 автокефальних (незалежних) помісних православних церков. Патріарх Кирило — предстоятель найбільшою і багатою серед них. Але саме патріарха Константинополя традиційно належить право остаточного визнання автокефалії тієї чи іншої національної церкви.

Саме до нього не раз звертався не визнаний світовим православ’ям Київський патріархат на чолі з відкололися на початку 1990-х від Московського патріархату екс-митрополитом РПЦ Філаретом (Денисенко), який у 1995 році проголосив себе патріархом Київським і Всієї Руси-України. Саме в резиденцію Вселенського патріарха в стамбульському районі Фенер (в Росії зазвичай пишуть «Фанар») направив на початку цього року прохання про визнання незалежної помісної православної церкви України Петро Порошенко. І саме з 78-річним владикою зустрічається патріарх Кирило в спробі запобігти, як вважають у Києві, швидке і неминуче рішення дарувати незалежність української церкви.

Розбіжності Московського і Константинопольського патріархату існують давно, але загострились вони в пострадянський період. Москва все активніше претендує на лідерство в православному світі. Володимир Путін вважає роботу із співвітчизниками і православну церкву найважливішими інструментами міжнародного впливу Кремля. Це збіглося з амбіціями патріарха Кирила, який прагне зробити Москву центром православних всього світу, яким Ватикан є для католиків, нехай і без адміністративного контролю.

Вселенський патріарх і Московський патріархат

Патріарха Варфоломія в РПЦ не люблять. По-перше, частину свого утворення він одержав у католицькому університеті в Римі, що неприйнятно для багатьох російських церковних консерваторів. По-друге, Варфоломій в останні 15 років все активніше заявляє про себе як про лідера світового православ’я.

У 2016 році він зібрав на Криті Всеправославний собор. Там вперше за десятиліття представники помісних православних церков прийняли спільні документи — про шлюб, ставлення до неправославних конфесій, права людини. Патріарх Кирило спершу погодився брати участь, але незадовго до початку відмовився. Офіційні причини — адміністративні проблеми і незгоду з проектами соборних документів. Неофіційні (у викладі критиків московської патріархії) — небажання засідати під головуванням патріарха Варфоломія і побоювання, що доведеться обговорювати з ним українську тему.

За чутками, константинопольський патріарх тоді дуже образився на предстоятеля РПЦ, а той, у свою чергу, на те, що собор не відклали, а провели без участі московських делегатів і їх союзників — представників Грузинської, Антіохійської, Сербської та Болгарської церков. У церковному світі конфлікти часто тривають не те що десятиліттями — століттями. Але тепер патріарх Кирило сам їде до патріарха Варфоломія, відкинувши особисте. Це може означати лише одне: українське питання стоїть настільки гостро, що минулі конфлікти вже неважливі.

«Збірна Росії»: патріарх Кирило, що Володимир Путін і тато Франциск

Поява автокефальної церкви в Україні (до якої приєднається частина віруючих і кліриків нинішньої Української православної церкви Московського патріархату, УПЦ МП, де теж є прихильники відділення від Москви) стане серйозним ударом по престижу РПЦ і особисто патріарха Кирила. Втрата України зробить його вразливим і в очах Кремля, де до предстоятеля РПЦ складне ставлення. Для патріарха Варфоломія, навпаки, дати Україні автокефалію — значить залишити слід в історії, затвердити духовне і канонічне першість Константинополя у світовому православ’ї і надовго поставити заслін домаганням Москви.

Є у константинопольського первосвященика і ще одна причина допомогти створити помісну українську церкву. Офіційні речники РПЦ, включаючи патріарха, з 2014 року особливо часто і настирливо говорять про росіян, українців і білорусів як про «єдиний народ», демонстративно ігнорують російську інтервенцію на сході України і в Криму, і намагаються уявити, що відбувається в «братньої» країни виключно як громадянську війну, разжигаемую націоналістами і «зовнішніми силами». Це неймовірно дратує мільйони українців і веде до відтоку людей з «промосковської» УПЦ в Українську греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. І це при тому, що греко-католики (уніати) живуть переважно на заході України.

Колишні парафіяни УПЦ не хочуть мати нічого спільного з Москвою, але при цьому не хочуть переходити в ніким не визнані церковні юрисдикції типу Київського патріархату. Для Вселенського ж патріарха перехід православних в католицтво — додатковий аргумент на користь автокефалії.

До речі, Ватикан сьогодні неофіційно виступає на боці Москви. Позначається і менталітет католицької ієрархії, схильний до централізації, і те, що відомий своїм антиамериканізмом тато Франциск бачить у патріарха Кирила та Володимира Путіна союзників по боротьбі зі світовим «гегемонізму» США.

Що говорить РПЦ?

Аргументи РПЦ проти автокефалії чіткіше всього виклав головний церковний дипломат митрополит Іларіон (Алфєєв). За його словами, вона дається тільки визнаним іншими церквами канонічним структурам. Така в Україні одна — Українська православна церква на чолі з митрополитом Онуфрієм (Березовським). Вона є автономною частиною Російської православної церкви і ні про яку автокефалію не просить.

Всі інші церковні структури в країні, на кшталт Київського патріархату або декількох невеликих громад, які претендують на статус церкви, не визнані світовим православ’ям. Таким чином, і предмета обговорення ніби зовсім немає.

Критики Москви, такі, як архімандрит Кирило (Говорун), клірик канонічної Української православної церкви, зараз викладає в США, нагадують: велика частина автокефалій в останні 200 років давалася структурам, які перебували в конфлікті з іншими церквами або з самим Константинополем. Так було з Елладської (Грецької) церквою в 19-му столітті, з Албанської — на початку 20-го. З точки зору Говоруна, хоча Київський патріархат і не канонічна структура, число його парафій та віруючих таке, що знехтувати їх прагненнями неможливо. Фраза «Така велика країна, як Україна, не можна уявити без помісної церкви» часто зустрічається в міркуваннях прихильників автокефалії.

Можна підкупити Константинополь?

У Рунеті активно просувається версія, що «константинопольцев» можна «купити». Мовляв, буде змагання між «грошима Порошенко» і «грошима Путіна». І хоча фінансові питання для небагатої Вселенської патріархії дійсно важливі, ці чутки говорять швидше про стан умів частини російської православної громадськості, ніж про майбутнє української автокефалії.

Для святійшого Варфоломія мова йде про долю Вселенського патріархату і його власне місце в історії. Думати, що в цих умовах він візьме гроші Кремля і вкаже прихильників української автокефалії на двері, можуть тільки закінчені циніки. До того ж, такого роду угоду неможливо зберегти у таємниці. Її викриття стало б для Константинопольського патріархату і особисто Варфоломія катастрофою. Упевнений, це розуміють і в робочій резиденції патріарха Кирила в Чистому провулку в Москві.

Деякі спостерігачі, наприклад, публіцист, видавець і критик політики патріархії Сергій Чапнін, вважають: у предстоятеля РПЦ є шанс домовитися з патріархом Варфоломієм про надання автокефалії Україні спільно. Однак для цього чолі Російської церкви доведеться, по суті, повністю відмовитися від своєї колишньої позиції: розрив Києва з Москвою — це вивисекция єдиного організму. Уявити собі, що патріарх піде на таке публічне приниження, мені складно.

Українські реалії як гальмуючий чинник

Надання автокефалії можуть гальмувати, швидше, власне українські чинники. Адже якщо Священний синод у Стамбулі на своєму засіданні в жовтні надасть Україні автокефалію, в Києві потрібно буде проводити собор, створювати нову церковну структуру, в яку увійдуть ті, хто захоче увійти і обирати її предстоятеля. Це дуже непросто, особливо в відсутність однозначних кандидатів на цю роль.

Вселенський патріархат явно хоче уникнути конфліктних ситуацій, які неодмінно виникнуть, якщо нинішні лідери канонічно невизнаних юрисдикцій почнуть з’ясовувати, хто гідний бути новим українським патріархом — та ще при можливій участі потенційних перебіжчиків з вірною Москві УПЦ.

Крім того, якщо кліриків і єпископів, охочих покинути УПЦ, виявиться недостатньо, то автокефалія може просто на десятиліття зафіксувати вже існуючий розкол серед православних. Патріарх Варфоломій підпише томос, тобто указ, про українську автокефалію, тільки якщо буде впевнений, що вплив Московської патріархії на території України скоро зійде нанівець і в ній залишиться одна православна юрисдикція, всім зобов’язана Константинополю. Патріарх Кирило буде переконувати його, що так не буде і що автокефалія породить нові конфлікти. Представники президента Порошенко, невизнаного Київського патріархату і частина тих, хто готовий покинути УПЦ, стверджують, що, навпаки, готовий до безконфліктного вирішення питання.

Що вирішить патріарх Варфоломій? І коли? Адже на 17-му столітті існування Вселенського патріархату час і історія в Фенере течуть дещо інакше, ніж у президентів, єпископів і простих віруючих.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top