новини корупції

Навіщо Україні земельна реформа

Ситуація, коли Україна – традиційна житниця Європи – фактично позбавила майнових прав власних селян на користь земельних магнатів, ганебна.

В Україні з початку 2000-х років діє заборона для громадян продавати і купувати землю сільськогосподарського призначення. Цей заборону ввели як тимчасову міру, але досі так і не змогли зняти і перейти до цивілізованого ринку — поки його замінює тіньової нелегальний обіг. В результаті, Україна — один з найбільших аграрних виробників світу — виявилася в шістці відсталих країн, в яких громадянам заборонено продавати і купувати землю, разом з Таджикистаном, Кубою, Північною Кореєю, Венесуелою і Конго.

Результати заборони вкрай невтішні.

По-перше, орендна плата за землю, яку отримують її власники-громадяни, є однією з найнижчих в Європі: 38 євро/га в рік в Україні проти більш ніж 300 євро/га в середньому по ЄС (у сусідній Польщі — 200 EUR/га, на землях гіршої якості, ніж українські чорноземи). На тіньовому ринку українці змушені продавати землю за копійчані ціни — в середньому близько 800$ га, що в півтора рази нижче грошової оцінки середньої вартості української сільськогосподарської землі і майже в 5 разів дешевше, ніж коштує сільськогосподарська земля в найбідніших країнах ЄС — Румунії та Болгарії.

По-друге, 42 млн українців позбавлені свого конституційного права купити землю, а 7 млн українців взагалі знаходяться в ситуації грубого порушення їх прав власності і не можуть елементарно продати своє майно, або, наприклад, взяти під нього кредит. 75% з цих 7 млн — особи старше 50 років, а 2 млн — взагалі старше 70 років. В основному, це бідні сільські пенсіонери — одна з найбільш соціально вразливих верств населення в Україні. У результаті заборони, їхній дохід від оренди штучно занижується, а можливості використовувати свою землю як форму заощадження вони взагалі позбавлені. Хоча, таким чином ці люди могли б значно поліпшити, принаймні, матеріальну сторону свого життя на пенсії.

Результати заборони вкрай невтішні

По-третє, через відсутність постійних і довгострокових прав власності на землю, українські сільськогосподарські землі використовуються хижацьким чином і поступово знищуються — з 2000 року середній вміст гумусу в ґрунті зменшилася з 3.4% до 3.1% (землі з вмістом гумусу нижче 2.5% не вважаються чорноземами). Рівень використання добрив в Україні в 2-4 рази нижче, ніж у сусідніх східноєвропейських країнах-членах ЄС, які володіють повноцінним ринком землі. Так само, з-за нестійкості прав власності і неможливості кредитування під заставу землі, український агросектор має переважно сировинний характер і тяжіє до виробництва на експорт однорічних рослинних культур, замість багаторічних культур, тваринництва і поглиблення переробки на території України.

Ринок або статус-кво

Рішення цих проблем добре відомо: зняття заборони для громадян України на купівлю і продаж землі і перехід до повноцінного ринку. Враховуючи викривлення ситуації в агросекторі за дуже довгий період мораторію, для пом’якшення переходу необхідними видаються певні обмеження щодо функціонування ринку, принаймні на перехідний період. Це обмеження на концентрацію земель в одних руках, щоб уникнути створення латифундій на старті впровадження ринку коли ціни будуть поступово зростати; обмеження на види юридичних осіб, які можуть купувати землю; обов’язкове використання електронних аукціонів для забезпечення прозорості трансакцій; наявність державної підтримки фермерам на покупку землі і т. д.

Ці рішення будуть мати позитивні наслідки, в першу чергу, для громадян-землевласників: поступове зростання ставок оренди в 2-4 рази, можливість у першій же рік продати землю за приблизно 1200-1500$/га (за різними оцінками і залежно від якості ґрунту ) із зростанням ціни п’ятирічній перспективі до 2350-5000$/га, зупинка деградації і перехід до поступового відновлення земельних ресурсів і, нарешті, істотне прискорення економічного зростання за рахунок додаткових інвестицій і більш ефективного використання землі. Причому центром цього зростання стануть сільські території, які зараз є, навпаки, економічними аутсайдерами.

Зараз реалізувати ці рішення заважають тільки дві проблеми: популізм політиків, яким вигідно лякати громадян «жахливими» наслідками повернення їх природного права на власне майно, і опір аграрного лобі.

Зокрема, існують пропозиції залишити в силі заборону для громадян купувати і продавати землю, зате побудувати ринок прав оренди з використанням механізму емфітевзису (коли оренда за весь період сплачується одноразово до його початку). Реалізація цієї ідеї фактично зацементувала б існуючу зараз модель — громадяни не отримали б право вільно розпоряджатися земельним майном, ставки оренди з-за цього залишилися б дуже низькими, проте з’явилася б можливість зробити оренду більш постійною, торгувати договорами оренди і використовувати її в якості застави.

В першу чергу, це пропозиція діє в інтересах бенефіціарів нинішнього статус-кво — в основному, великого аграрного бізнесу, який платить низькі ставки оренди, максимізує прибуток завдяки низькій орендній платі, тобто — за рахунок власників паїв. Ринок оренди міг би частково полегшити проблему з відсутністю постійних і довгострокових прав власності на сільськогосподарську землю і, таким чином, зробити її використання менш хижацьким і більш ефективним. Однак він не вирішить проблему дуже низьких доходів від оренди землі 7 млн найбільш соціально вразливих громадян, порушує конституційне право громадян України вільно купувати і продавати землю і не дозволить залучити великих інвестицій. Але найгірше, що впровадження ринку прав оренди замість повноцінного земельного ринку зацементує існуючу спотворену ситуацію і майже виключить її виправлення.

Час для реформи

Основні принципи земельної реформи, які пропонує уряд, враховують і нівелюють всі основні ризики зняття мораторію. Реформа містить обмеження за обсягом концентрації землі в одних руках — як для фізичних так і для юридичних осіб, а також обмеження за видами юридичних осіб, які можуть володіти землею, таким чином, запобігаючи ризик створення латифундій. Уряд готовий надати фінансову підтримку малим фермерам, які захочуть купити землю, а також забезпечити максимально прозоре ціноутворення на ринку, зокрема, шляхом продажу земель державної власності через відкриті електронні аукціони. Це відразу дозволить громадянам отримати чіткі орієнтири щодо ринкової вартості їх власній землі.

Ситуація, коли Україна — традиційна житниця Європи — фактично позбавила майнових прав власних селян на користь земельних магнатів, є ганебною і нагадує кріпосне право двохсотлітньої давності. Нехай 2017 стане роком, коли українські селяни стануть справжніми господарями української землі.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top