новини корупції

Наша плата за блокаду Парасюка-Семенченко

Ніщо так не дратує, як ввійшла в політичну практику підміна фактів дешевими емоційними зарядами.

Упаковуючи лайно в красиву обгортку, політики самозабутньо «годують» словесними помиями населення. Розрахунок простий – країна, яка звикла до політичної безвідповідальності, все простить і забуде…

Нещодавня заява МЕРТ про те, що в квітні 2017 року порівняно з квітнем 2016 року промислове виробництва в Україні впало на 6,1% (!) ще раз змусило задуматися над причинами і наслідками блокади Донбасу. Тим більше, що в релізі відомства прямо говориться: «падіння промислового виробництва є результатом високої чутливості промисловості України до блокування вантажних перевезень на сході країни, яке почалося в кінці січня поточного року».

Днями на очі потрапила брошура, видана Національним інститутом стратегічних досліджень: «Тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення: оцінки, наслідки, рішення». Багато тексту, багато фактів, багато цифр. Але мій різонуло око два моменти.

По-перше, твердження про те, що реальні кумулятивні втрати України від блокади виявляться не раніше III кварталу 2017 року. З аналогічним тимчасовим лагом ситуація розвивалася за підсумками анексії Криму і першого року окупації (незначний спад експорту в 2014-му і величезний провал у 2015-му).

По-друге, висновок про те, що об’єктивним наслідком блокади стане ослаблення курсу національної валюти під тиском зменшення обсягів металургійного експорту та збільшенням імпорту антрациту для потреб енергетики. При цьому, за «оптимістичним сценарієм», долар до кінця року подорожчає на 3 грн. Іншими словами, якщо курс буде 30, то нам дуже пощастить.

Але пощастить нам навряд чи, оскільки цінова кон’юнктура на світових ринках сировинних товарів останнім часом для України вкрай несприятлива – зерно, руда, метал стрімко дешевшають. І, якщо вірити аналітикам інвесткомпаній, до кінця року можуть просісти ще на 10%. А адже саме зростання цін на ці товари у другому півріччі 2016 був основою розпіареного «економічного зростання».

У сухому залишку – будемо експортувати менше і дешевше, імпортувати більше, діра в платіжному балансі буде збільшуватися, курс гривні буде слабшати, люди бідніти. Це наша плата за блокаду Парасюка-Семенченко. Плата не критична, заради високої мети і не таке можна перетерпіти. Як говориться, якщо є «навіщо», то можна витримати будь-яке «як».

Отже, звіримо цілі і результати блокади:

1. Звільнення військовополонених. З самого початку блокади, саме ця мета називалася головною. Станом на сьогодні за період блокади звільнених українських заручників – 0 (нуль)!

2. Припинення військових дій. Адже ми пам’ятаємо, що за запевненнями блокадників «війна триватиме, поки торгівля на крові буде приносити вигоду баригам у владі і терористам». Зіткнення не тільки не вщухають, а розпалюються з новою силою. Коротше, результат – 0!

3. Ослаблення «ЛНР/ДНР», у яких «не стане грошей купувати патрони і снаряди і платити зарплати найманцям». Чесно кажучи, цей лозунг був розрахований зовсім на неосудних дебілів. І повністю відповідав тез кремлівської пропаганди, яка нав’язує думку про «громадянський конфлікт». Загалом, і тут результат – 0!

Нуль для України. А що для терористів? А для терористів, які під приводом української блокади «націоналізували» українські заводи і шахти, все з точністю навпаки. З квітня управління українськими підприємствами, які опинилися на території «ДНР» і «ЛНР», покладено на зареєстрована в Південній Осетії ЗАТ «Внешторгсервис» на чолі з колишнім віце-губернатором Іркутської області Володимиром Пашковим.

Продукція йде на експорт в європейські та африканські країни. Схему таких поставок налагодили ще два роки тому. Російські держоргани оформляють вивезення донбаського вугілля як імпорт з України. Постачальники, засновані лідерами бойовиків «ЛНР/ДНР», проходять у документах, як українські компанії. Одержувачі вугільної продукції в Росії переоформляють нелегальний вугілля і експортують його з російських портів або постачають на електростанцію на півдні РФ, належить «Газпрому». Частина вивезеного з Донбасу палива повертається в Україну під виглядом південноафриканського для потреб державної «Центренерго».

Ось тут у мене і виникає головне питання до організаторів блокади «торгівлі на крові» — так спочатку було задумано? Чи стало «сюрпризом» для безвідповідальних авантюристів?

Хоча навряд чи ми отримаємо відповіді на ці питання. У Семена Семенченко тепер нова затія – захоплювати Бурштинську ТЕС. На цей раз під прапором другого етапу блокади, присвяченого боротьбі з «внутрішніми ворогами». А його колеги по «Самопомочи» під цю справу вже готують теоретичну базу – Вікторія Войцицкая носиться по ВР з вимогою націоналізації всього «Західенерго».

Прям, пінг-понг виходить: спочатку Семенченко влаштовує блокаду з української сторони, а Захарченка з Теслярським приєднуються до ініціативи. Потім терористи «націоналізують» підприємства в ОРДЛО, і тут вже націоналізацію не може не підтримати «Самопоміч» на контрольованій території. Хоча, звичайно, це може бути просто збіг.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top