новини корупції

Можна вийти? Теорія і практика проведення акцій протесту в Росії

Кремль вважав антикорупційне ходу у Москві незаконним. DW з’ясовувала, які можливості легально висловити невдоволення є у росіян за законом і на ділі.На вихідних в десятках російських міст пройшли масові антикорупційні мітинги і ходи, викликані відсутністю реакції влади і правоохоронних органів РФ на розслідування Фонду боротьби з корупцією (ФБК) Олексія Навального, яке було присвячене прем’єр-міністру Росії Дмитру Медведєву. В одній тільки Москві були затримані більш 1000 протестувальників — Кремль назвав столичну акцію незаконною. Організатори ж скаржилися, що столична мерія порушила процедуру узгодження мітингу. DW з’ясовувала, чому так вийшло і які можливості для легального висловлення протесту є у росіян за законом і на практиці.

Російська конституція гарантує громадянам країни право «збиратися мирно, без зброї, проводити зборів, мітинги і демонстрації, ходи і пікетування». Втім, для проведення більшості форм публічних заходів необхідно повідомити місцеві влади. Ті в свою чергу повинні протягом трьох днів подати «обґрунтовану пропозицію про зміну місця і (або) часу проведення акції, якщо варіант організаторів не задовольняє вимогам законів. Повний відмова у проведенні акції не передбачено.

Особливості російської процедури повідомлення

У випадку з ходою 26 березня уряд Москви в покладений термін відповіло організаторам, що по ряду причин проведення заходу в районі Тверської площі неможливо. Але альтернативного майданчика, як це передбачено законодавством, спочатку не запропонувало. Тільки на восьмий день після повідомлення (і за чотири дні до акції) юристу ФБК Івану Жданову подзвонили з мерії з пропозицією перенести мітинг у спальний район Мар’їно.

В цих умовах опозиціонер Олексій Навальний визнав акцію «автоматично» узгодженої, пославшись на постанову Конституційного суду (КС) РФ. У ньому говориться, що якщо у встановлений законом строк до організаторів не довели пропозицію про зміну місця акції, то вона «повинна вважатися узгодженою». Позиція КС не зафіксована в законах, але його рішення обов’язкові для всіх. В результаті ходу у Москві виявилося з неоднозначним статусом, а правоохоронні органи кваліфікували його як несанкціоновану акцію протесту.

Влітку минулого року організатор мітингу проти «пакету Ярий» Леонід Волков теж скаржився на не передбачені законом кроки московських властей при узгодженні акції. Тоді мерія запропонувала для демонстрації площа Яузские ворота замість Слов’янській площі. Опозиціонери погодилися, але напередодні заходу міська влада змінила своє рішення, вказавши на формальні недоліки в процедурі узгодження. У результаті мітинг пройшов на два тижні пізніше вже в парку «Сокольники».

Опозиційні акції вже давно не пускають в центр Москви. Приміром, у вересні 2015 року столична влада під різними приводами відмовилися погоджувати відразу три майданчики — проспект Сахарова, проспект Університетський і ту ж Болотну площу — для мітингу «За змінюваність влади» Навального і його соратників. Тоді опозиціонери були змушені проводити захід в Мар’їно.

Зустрічі депутатів з виборцями стають мітингами

Так як процедура узгодження протестних акцій в Росії часто проходить не зовсім гладко, політики, які мають депутатськими мандатами, знайшли спосіб було обійти цю проблему. Так, 28 січня на Марсовому полі в Санкт-Петербурзі мітинг проти передачі Ісаакіївського собору РПЦ, в якому взяли участь до 5000 чоловік, пройшов у формі зустрічі депутатів з виборцями.

Такий формат був обраний представниками опозиційних фракцій законодавчих зборів міста після того, як влада Петербурга не погодили цю акцію.

Проте вже в кінці лютого місцева влада прийняла закон, який прирівнює зустрічі депутатів з виборцями до мітингів. Тепер про них треба повідомляти міська влада, якщо планується участь більше 100 осіб. Аналогічний закон був прийнятий в Москві трохи раніше, в грудні 2016 року. На початку лютого законопроект, який прирівнює зустрічі депутатів всіх рівнів з виборцями до мітингів, був внесений депутатами-єдиноросами і в Держдуму.

Покарання посилюються

Одиночні пікети, на відміну від інших форм протесту, за законом не потребують погодження. Проте співробітники поліції нерідко затримують їх учасників без видимих причин. У той же час у березні цього року Конституційний суд прийняв постанову про те, що поліція має право перервати пікетування і забрати протестувальника у відділення на невизначений час, навіть якщо той нічого не порушує. Для цього всього лише потрібно, щоб поліцейські визнали, що йому загрожує небезпека, зокрема, з боку людей, які не поділяють його погляди.

За порушення правил проведення мітингів, демонстрацій, походів або пікетів передбачені адміністративні покарання. Після протестів на Болотній площі в 2011-2012 роках штрафи за різні порушення під час подібних акцій були збільшені в десятки разів, і були заборонені несанкціоновані «народні гуляння».

А в 2014 році з ініціативи депутатів від «Єдиної Росії» і «Справедливої Росії» була введена кримінальна відповідальність за неодноразові порушення на мітингах (більше двох випадків протягом 180 днів) — штраф до 1 млн рублів або позбавлення волі на строк до п’яти років. За цією статтею був засуджений до трьох років позбавлення волі цивільний активіст Ільдар Дадин.

Після тривалих громадських протестів Верховний суд РФ скасував цей вирок, і Дадин вийшов на свободу через рік і два місяці ув’язнення в колонії. Але саму законодавчу норму в КС РФ, куди поскаржився активіст, не порахували суперечить російській конституції.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top