Головні новини

Михайло Подоляк: «Містер Капелюшник»

Містер Капелюшник)…Ох і вміємо ми себе купати в самих смердючих мисках з лайном. Причому робимо це регулярно, по всьому світу і з особливим збоченням. Про мораль і про те, чому ми огидні, незважаючи на свій етнічний нарцисизм…

Незначний здавалося б «швейцарський епізод». Можна б і пропустити. Але не все так просто. І це точно нам відгукнеться. Тому що світ занадто медійний і нічого не забуває. Наздоганяє в самий невідповідний момент…

Ігор Шевченко, маловідомий політ/персонаж навіть не другого/третього, а сьомого/восьмого порядку, який за партійною квотою потрапив в міністерство екології в першому (шаленому) уряді Яценюка. Міністерство не таке вже просте, тому що сидить на природопользовательских ліцензіях та інших ресурсних ништяках. У підсумку його, звісно, відправили у відставку. З хорошим корупційним бекграундом. А зараз він заявився кандидатом у президенти. Коротше, все в кращих традиціях – маловідомий, з корупційним шлейфом за спиною і з феєричною нахабством)…

І ось він з власної ініціативи їде в Давос (ну, треба ж показати всім, що я крутий, хоча нікому там і близько не потрібен) і від великого розуму вирішує пограти в гру – «вкради у буржуїв безкоштовне». Спочатку пішов майже десяток брендових лижних шапочок, а після – майже стільки ж коробок безкоштовних цукерок. Це саме по собі феєрично.

Але куди більш вражаюче виглядає його реакція – вона все це активно постить у себе на акаунтах, витрачає гроші на легке рекламне супроводження власного акта щурячого крадіжки і безтурботно над цим ірже. Примітивно так вважаючи, що це ж круто – «ну і що? все ж помітили і тепер точно подумають над тим, а чи не поставити нам галочку навпроти мого прізвища»).

Насправді, це, звичайно, зовсім не круто. Чол наочно довів, що яскраві комедійні персонажі, які крадуть туалетний папір в бутік-готелі Абу-Дабі реально існує. І що це, на жаль, пихаті українці, які при грошах і навіть висувають себе в президенти…

Шевченка ідеально принизив і себе, і нас, і навіть символічну) прізвище. Про це казус, безсумнівно, будуть анекдотично розмовляти швейцарці. На вбивчий рівні «сарафанного радіо». У серйозних газетах адже про ідіотських витівки не пишуть). Цей епізод точно почнуть обговорювати західні топи. Вони й так косо на нас дивилися, як на підлозі/варварів в XXI столітті, завжди намагаються щось стирити у серйозних людей…

Втім, це ж тільки ми думаємо, що це гра і в цьому немає нічого страшного. Але насправді це повне нерозуміння того, як влаштований світ. Так, Шевченко різко наростив свою медійну впізнаваність. Якщо вчора його цитували за копійки маловідомі ресурси, то зараз він безкоштовно потрапив у всі таблоїди.

Але подібна «впізнаваність», швидше, вимагає грошей на зачистку таких згадок. Тільки не у випадку з Шевченком. Тому що у наших хлопців сильно перекручений внутрішній світ і те, що для всіх отрута, для них нектар… Ось тому ми тут і живемо серед «злодіїв шапочок», яких називаємо президентами, прем’єрами, міністрами…

«>

26.01.2019
20:19
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top