новини корупції

Леонід Швець: «Восени ймовірність, що будуть бити, сильно зросте» — Олігарх

Депутати з видимим полегшенням розсмокталися по курортам, тепер ми побачимо їх разом лише четвертого вересня.

І їм доведеться починати з тієї ноти, на якій закінчилася остання сесія, коли протестувальники стусанами, затрещинами і матом заганяли народних обранців назад в будівлю парламенту: «Ідіть працювати!».

Верхи передбачливості в цих обставинах виглядає рішення Андрія Журжія скласти з себе депутатські повноваження. Не потрібно мати надприродним чуттям Паші Емільович, щоб зрозуміти: восени ймовірність, що будуть бити, може бути, навіть ногами, сильно зросте, а до весни має шанси перетворитися на неминучість.

Не тільки народ, але і влада у свою чергу і на свою голову активно вкладається в жорстокість вдач. Погром у НАБУ і акція приниження та залякування Віталія Шабуніна ставлять відповідний стандарт і закладають очікування на найближче майбутнє.

Остервеніння сторін йде зустрічними курсами, і до чого призведе помилка, можна лише припускати. І це ще не розгорнулися передвиборчі штаби, наброс лайна на вентилятори йде в дуже помірних дозах, а Кремль толком не приступив до гарантовано запланованої кампанії з дискредитації українських виборів, як президентських, так і парламентських.

Проблема, однак, у тому, що проскочити небезпечний, що загрожує самими серйозними неприємностями часовий відрізок мало. Із закінченням виборчого циклу суспільна напруга не спаде. З якого б дива? Від того, що політики, які встановлюють рекорди за рівнем недовіри до них, як-то «порішають» з продовженням свого абонемента у владі, навіть якщо ця влада – опозиція, їх легітимність нітрохи не зросте. Навпаки, такі вибори будуть мати всі ознаки зґвалтування: «Нас не хотіли, але ми взяли своє», з переходом фонового гостре несприйняття в огиду.

Тимошенко? Порошенко? Гриценко? Може, Бойко? Хто з них має більше права визначати майбутнє України? Захопленість грою в імена відводить від усвідомлення справжніх ризиків 2019 року. Абсолютно не важливо, як буде звучати ім’я того чи тих, кому випаде персоніфікувати ненависну владу, і наскільки вони будуть цю ненависть заслуговувати більше, ніж хтось інший.

Доведеться відповідати за всіх, хто не відповів раніше, включаючи смывшихся у 2014 році з самоскидами готівки в Росію, і навіть ще раніше ошукав помаранчеві сподівання Ющенко. Гештальт Майдану ні чорта не закритий, і якщо хтось сподівається, що час робить відгомін тієї зими, коли пролилася перша кров, все глухіше, він помиляється: лічильник, прискорений війною, намотав величезний борг.

Не вийде зробити вигляд, що нічого не було. Та й просто обмежитися скорботним виглядом більше не вийде, чотири роки обмежувалися: куточки рота вниз, брови будиночком, до автоматизму. Результат – нездоланна прірва недовіри між суспільством і владою, а заодно і будь-якими претендентами на владу.

Поки що немає ознак, що прийдешні вибори цю прірву приберуть: пропозиція на політичному ринку бідно та вбого, нітрохи не відповідаючи вимогу історичного моменту. Більше схоже, що прірва стане ще ширше і глибше. Що, як ми вже знаємо, нітрохи не заважає, навпаки, підштовхує простягнути руку, взяти владу за горло і як слід потрясти.

На жаль, цей час від часу выплескивающийся гнів, який виглядає виявом величезної сили, – у тому числі підсвідома реакція на власне безсилля, невміння налагодити нормальне життя у власній країні, не перекладаючи відповідальність за свою долю на чергового злодія або ганчірку і їх метушливий оточення. Початок нової України лежить через нелюбов до себе, через ненависть – до цього проклятого безсилля.

Джерело: «Слово і діло»
Надрукувати

Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Леонід Швець

політичний оглядач

«ОЛІГАРХ»

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top