новини корупції

Кремлю не на що утримувати сепаратистів

Звичайно, ні в Цхінвалі, ні в Сухумі не очікували, що щастя триватиме недовго: економіка і фінанси Росії знаходяться в такому жалюгідному стані, що перерахування «допомоги» буде тільки зменшуватися, а незабаром і зовсім закінчиться.

Напевно державні чиновники окупованій «Південної Осетії» стежать за фінансовим станом Росії, щоб прорахувати своє майбутнє – скільки і як довго їм будуть платити гроші за сепаратизм. Очікуване все-таки сталося – голова маріонеткового уряду Ерік Пухаєв заявив: «Республіці виділять на реалізацію вищезазначеної програми трохи більше трьох мільярдів рублів, в той час як вона пред’явила Москві «рахунок» на суму, що трохи перевищує 5 мільярдів». Розмір апетиту скорочено майже в два рази.

Ще недавно в Сухумі і Цхінвалі обговорювали і хвалилися сумами, які російські платники податків платять за сепаратизм. У минулому році «прем’єр-міністр» Абхазії після зустрічі з Владиславом Сурковим похвалився, що «збільшення обсягу фінансової допомоги Абхазії з боку Росії з 2,7 мільярдів рублів в 2015 році до 7,7 мільярдів рублів в 2016 році свідчить про довіру і підтримку Росією курсу влади республіки». Проте вже на початку 2017 року, за повідомленням агентства «Абхазія-Інформ», безоплатна допомога з боку Росії складе близько п’яти мільярдів рублів і складе 46,6% від загальної суми бюджету окупованої Абхазії.

Насправді, ці цифри – тільки частина легальної подачки, в яких не вказані витрати на всілякі поточні проекти, фінансування яких повністю взяла на себе Росія. Якщо порівняти офіційні дані про кількість населення, які з реальністю можуть не збігатися з різних причин, в Абхазії живе 240 тисяч чоловік, в «Південної Осетії» – приблизно 50 тисяч. Тобто в п’ять разів менше, але «російська допомога» в «Південну Осетію» в період з 2015 по 2017 рік оцінювалася в 9,1 мільярда рублів – це більше трьох мільярдів у рік. Тепер решту суми будуть скорочені в два рази – у Росії серйозні проблеми з фінансами. Враховуючи, що бюджет «Південної Осетії» складається на 90% з російських перерахувань, то легко уявити, що всі державні структури маріонеткового уряду виявляться під загрозою серйозних скорочень, але в тій же мірі будуть урізані і соціальні витрати. Інших серйозних витрат немає, оскільки воєнізовані формування нещодавно увійшли до складу російської армії, тобто прийняті на утримання.

Оглядач російської агенції «Росбалт» Андрій Ніколаєв припустив, що причиною скорочення допомоги окупованим територіям став Крим, який Росія вважає більш пріоритетним для себе регіоном. «І дійсно, незважаючи на серйозні прорахунки, виявлені Рахунковою палатою Росії в Криму, на програму соціально-економічного розвитку півострова та Севастополя в 2018-2019 роках буде додатково виділено 900 мільйонів рублів. Цей додаток призначений для розвитку інфраструктурних проектів. За інформацією з різних джерел, Крим, до 2020 року включно, отримає до 1 трильйона рублів». Однак мова йде про розрахунки нинішнього року, а що станеться через кілька місяців або при затвердженні бюджету Росії в 2018 році, ще не зовсім ясно.

У Цхінвалі нещодавно поширили радісну інформацію про те, що на території «Південної Осетії» буде діяти «спільне підприємство» з «Роснефтью». Зараз стало зрозуміло, що мова йшла всього лише про автозаправних станціях, а не про будівництво підприємств чи створення нових робочих місць. Приблизно такі ж події відбувалися в Абхазії, де російські підприємці оголошували про нові проекти, які згодом виявлялися блефом або спробою «відмивання» державних грошей. Як виявилося, ні Абхазія, ні тим більше «Південна Осетія» так і не навчилися самостійно заробляти гроші, щоб покрити видаткову частину бюджету. Навпаки, в Абхазії туристичний бізнес, на який покладалися величезні надії, виявився не тільки не прибутковим, але і не розвиваються, застиглим на рівні 30-50-річної давності.

Про показниках перспективи економічного розвитку найкраще говорять цифри імпорту і експорту. В Абхазії розмір імпорту в п’ять-шість разів перевищує обсяг експорту, тобто регіон живе виключно за принципом утриманства, не виробляючи на своїх територіях нічого. У «Південної Осетії» ці показники ще вищі – там практично немає промисловості, крім невеликої швейної фабрики БТК-4 і лісопильного підприємства. Сільське господарство перебуває в катастрофічному становищі. До війни 2008 року третина селищ «Південної Осетії» перебували під контролем уряду Грузії і їх економічна ситуація і навіть зовнішній вигляд сильно контрастував з окупованими територіями. З Тбілісі йшли поставки техніки і продовольства, вирощене в грузинських селах «Південної Осетії» поставлялося вглиб країни, в кожному селі були школи, медпункти, поліцейські ділянки. У селі Тамарашені (зараз розрите до підстави російськими військовими бульдозерами) до війни був розважальний центр, кінотеатр і найбільший в Грузії магазин електротехніки – «Elit Electronics», розграбований російськими військовими і південно-осетинськими бойовиками.

Важко уявити, що, коли в 1990-х роках Кремль підбирав під себе абхазьких і південноосетинських сепаратистів, хто розробляв економічні програми. Скоріше в ті перші пострадянські роки сепаратисти сподівалися на «перемогу» і відновлення СРСР, інакше не лізли б так бездумно в невідомість. Визнання Росією незалежності» після провалу військової операції в Грузії не додало оптимізму – до того часу маріонетки, які називають себе «правлячими елітами», вже звикли до зростаючим подачок за 15 років. Спільне проживання за радянської колючим дротом зовсім відбило у людей необхідність самостійно розвиватися, всі чекали наказів з Москви. Ні Абхазія, ні Південна Осетія» практично не жили самостійно – в 1991 році розпався Радянський Союз, через півроку Кремль почав підштовхувати людей до війни, не намагаючись примирити абхазів і осетин з грузинами, навпаки, допомагав сепаратистам, наприклад, зброєю.

Звичайно, ні в Цхінвалі, ні в Сухумі не очікували, що щастя триватиме недовго: економіка і фінанси Росії знаходяться в такому жалюгідному стані, що перерахування «допомоги» буде тільки зменшуватися, а незабаром і зовсім закінчиться. Що будуть робити формально «незалежні» Абхазія і Південна Осетія» у цій ситуації – проблема не стільки економічна чи політична, скільки ментальна. Згадають нащадки сепаратистів початку 1990-х років, хто і як їх змушував зрадити Грузію? Чи зрозуміють, що опинилися в кепській ситуації, в якій відсутність грошей – ще не найстрашніше, страшніше –зізнатися у зраді. Навряд чи в Тбілісі забудуть понад 300 тисяч біженців з Абхазії в 1993 році і ще кілька десятків тисяч – в останню війну 2008 року.

Обидва грузинських сепаратистських регіону – всього лише частина пострадянської політики Кремля. Приблизно в такій же ситуації опинилися і Придністров’я, Карабах. Крим за інерцією ще живе тим самим, що було побудовано і створено до окупації українською владою. Кремлю 25 років тому було важливо покарати колишні радянські республіки, більше за інших прагнуть до незалежності від Москви, про економіку і розвиток в генеральному штабі російської армії і в Кремлі ніхто не думав.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top