новини корупції

Коментар: Дональд Трамп не помирить Володимира Путіна з НАТО

Перша зустріч президента США з союзниками по НАТО в Брюсселі не принесе добрих новин Кремля, вважає Костянтин Еггерт. Коментар російського журналіста спеціально для DW.»Головне, не називайте це самітом», — цю фразу я неодноразово чув від співробітників штаб-квартири НАТО під час своєї недавньої поїздки в Брюссель. Мовляв, буде неофіційна зустріч глав держав і урядів, і не потрібно занадто багато чого від неї очікувати. Навіть традиційного комюніке не буде. Як не буде і обговорення російської теми.

Здавалося б, Кремлю залишається тільки порадіти: ні війна з Україною, ні майбутні в Білорусі навчання «Захід-2017», ні польоти російських літаків з виключеною системою розпізнавання (транспондерами) не увійдуть до порядку денного першої зустрічі Дональда Трампа з союзниками по альянсу. Обговорювати будуть лише дві теми — пропозицію Вашингтона щодо участі НАТО у боротьбі з ИГИЛ на Близькому Сході і збільшення військових бюджетів країн-членів альянсу до двох відсотків ВВП.

Конфронтація не з США, а з НАТО

І тим не менш обидві теми зачіпають інтереси Москви. Останній привід для занепокоєння Брюсселя про майбутнє транслантических відносин — президентські вибори у Франції — зник. Новий президент Емманюель Макрон налаштований на їх збереження і зміцнення.

Не побоюються найбільше у штаб-квартирі НАТО та сюрпризів від Дональда Трампа. «Він справив дуже хороше враження на Столтенберга (Йенс Столтенберг, генеральний секретар НАТО — Ред.), — розповів мені один з тих, хто супроводжував генсека на зустріч з американським президентом у Вашингтоні. — Слухав уважно, був привітний. Його дійсно хвилюють військові бюджети, Афганістан, ИГИЛ. Але навіть натяку на зміну лінії американців щодо Москви ми не почули».

«Головним по НАТО» у Вашингтоні вважають міністра оборони Джеймса Мэттиса. Виступ Трампа в Брюсселі буде готувати його апарат і люди радника з національної безпеки Герберта Макмастера. Обидва — прихильники зміцнення альянсу і жорсткого підходу щодо Кремля.

Якщо НАТО приєднається до коаліції проти ИГИЛ (чого багато очікують), то це поставить офіційну Москву в менш вигідне становище, ніж сьогодні. На тлі 28 країн альянсу, а вже днями — 29, її військову присутність в Сирії буде виглядати менш значним, а будь-яка спроба проводити свою лінію — як конфронтація не просто з Америкою, а з НАТО.

Досвід України даром не пройшов

Історія з військовими бюджетами — теж неприємна. Зрозуміло, всі країни-члени західного оборонного союзу не піднімуть військові витрати негайно. Проте рух у цьому напрямку буде — адже ніхто не захоче кинути відвертий виклик американцям. Сусіди Росії — Литва і Латвія — тут особливо активні. Литовці обіцяють довести військові витрати до заповітних двох відсотків у наступному році. Латвійці замовили в Австрії кілька десятків нових гаубиць і теж обіцяють скоро досягти заповітної цифри. Естонія цей бар’єр подолала задовго до появи Дональда Трампа на політичній арені.

У Москві такі новини досі зустрічали сміхом: мовляв, подивимося за скільки годин російські танки дійдуть до балтійських столиць і Варшави. Однак після розміщення в трьох країнах Балтії та Польщі додаткових контингентів НАТО у Вільнюсі, Ризі та Талліні відчули себе трохи спокійніше (хоча раніше хотіли б бачити в кожній країні не батальйон, а мінімум бригаду союзників).

«У цих контингентів наказ простий: у разі нападу стріляти на поразку з першої хвилини, без усяких дзвінків в Брюссель. П’ята стаття Північноатлантичного договору (колективної оборони — Ред.) запрацює автоматично. А це — повномасштабна війна, — розповів мені високопоставлений офіцер з військового керівництва альянсу і і додав. — Що саме вважати нападом, ми самі вирішимо. Досвід України даром не пройшов. Ми розглядаємо всі варіанти».

НАТО, Путін і Донбас

Шок від передвиборних заяв Трампа про «застарілу» НАТО і «сильного» Путіна мав несподіваний ефект — посилення взаємодія альянсу і ЄС в оборонній сфері. У керівництві Євросоюзу зараз стала дуже популярною ідея налагодження спільного європейського виробництва озброєнь у масштабах, небачених раніше. Якщо нинішній тренд збережеться, то через п’ять-сім років російське керівництво ризикує побачити біля своїх кордонів значно більш рішучий, підозрілий і технічно оснащений альянс, ніж сьогодні.

І в ЄС, і в НАТО вважають, що Москва напередодні президентських виборів 2018 року не стане підносити нові геополітичні сюрпризи. «Кремль нинішня ситуація повинна влаштовувати — вони тримають Україну на гачку», — цю думку я чув у Брюсселі не раз. Приблизно те ж саме говорили в «столиці єдиної Європи» про Абхазію і Південну Осетію в 2008 році, напередодні серпневої війни.

Втім, поставок наступальної зброї Україні не буде все одно, навіть якщо Москва офіційно визнає сепаратистські республіки Донбасу — в цій думці сходиться більшість моїх брюссельських співрозмовників. А що буде, я цікавився? «Ми не виключаємо, наприклад, бойкоту чемпіонату світу з футболу. Ну, і фінансові санкції теж», — розповів мені один високопоставлений співробітник уряду ФРН.

У Кремлі ж розраховують на інший сценарій: спочатку Москва сподівалася налагодити контакти з НАТО з дрібним робочих питань, наприклад, безпеки польотів, потім перейти до відновлення контактів між військовими відомствами, а після цього — і до відновлення політичних контактів. Так було після грузино-російської війни 2008 року. Схоже, цього разу все буде інакше: «Без виконання мінських угод ні про яке про розморожування відносин з Москвою мови бути не може», — сказав мені один із заступників генерального секретаря НАТО.

Проивостояние Росії і альянсу — це надовго. Трамп не допоміг.

Автор: Костянтин Еггерт — російський журналіст, ведучий програм телеканалу «Дощ». Автор щотижневої колонки на DW. Костянтин Еггерт в Facebook: Konstantin von Eggert

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top