Головні новини

Каста недоторканних. Чому немає судових вироків народним обранцям

Кількість чинних парламентарів, які втратили депутатський імунітет, зростає в Україні з року в рік. Однак жодного обвинувального вироку по їх справах так і не винесено.

На вівторок, 23 жовтня, Голосіївський райсуд Києва призначив підготовче засідання по «янтарному справі» нардепів Борислава Розенблата та Максима Полякова. Через півтора року після гучного викриття.

Ранок як не можна більше підходило для початку судових розглядів — сіре, похмуре і спокійне. На тлі жовтої палого листя добре б виглядали новинні сюжети про осінь української корупції. Але в кабінеті судді Олени Первушиною, яка очолює колегію суддів «янтарному справі», кореспондентові Фокуса сказали, що засідання перенесли на невизначений термін. Раптово захворіла одна з суддів — Марина Єсауленко. Поки вона не вийде на роботу, розглядати справу не будуть.

На відміну від журналіста Фокуса, у підсудного Максима Полякова перенесення суду не викликав емоцій. «Це не грає ніякої ролі», — вважає він. Поляків впевнений, що суд не доведе його вину. «Це справа — політична фікція хворого на голову злодія і бариги Ситника (директор НАБУ. — Фокус), який бореться з корупцією, як бджоли проти меду. Всі суди мною виграно. Справи немає, тому що воно створено штучно. Коли покровителі Ситника перестануть їсти з ним з однієї тарілки, він сяде у в’язницю», — прокоментував Поляків ситуацію.

Справа Розенблата та Полякова — одне з найбільш гучних розслідувань НАБУ. Обох депутатів ще влітку минулого року звинуватили в тяжкому корупційний злочин — вимагання та отримання хабара за сприяння іноземній компанії у видобутку бурштину в Україні. В ході слідчих заходів затримали шістьох осіб, задіяних у схемі. Серед них — два охоронця Розенблата та співробітники секретаріату парламентського міжфракційного об’єднання «Депутатський контроль», в яке входить Поляків.

За інформацією НАБУ, загальна сума хабарів за ініціювання змін у закони в інтересах фірми з Об’єднаних Арабських Еміратів, займається бурштиновим бізнесом, становила близько $300 тис.

«Бурштинове справа» могло б стати першим вагомим успіхом новостворених антикорупційних органів, як, втім, і української влади в цілому, в оголошеної ними війні проти топ-корупції. Особливо якщо врахувати, що обидва високопоставлених фігуранта цієї справи — представники провладного табору, а не опозиціонери, як інші депутати, лишавшиеся останнім часом недоторканності. Представлені обвинуваченням докази провини Розенблата та Полякова виглядають більш ніж переконливими. А схема, за якою вони діяли, розписана детально і чітко. Здавалося б, справа давно готове до розгляду в суді та винесення вердиктів. Але Спеціалізована антикорупційна прокуратура передала до суду обвинувальний акт лише на початку жовтня. Наскільки затягнеться судовий процес — сказати складно.

Парламентаріїв, без депутатського імунітету в період з 1991-го по 2014 рік, тобто за перші 23 роки незалежності країни, можна перерахувати по пальцях. Їх усього п’ять: Юхим Звягільський, Павло Лазаренко, Віктор Жердицький, Микола Агафонов і Віктор Лозінський.

За чотири з половиною роки, що минули після Революції гідності, Верховна Рада проголосувала за зняття недоторканності з 12 народних обранців. Але різкий кількісний стрибок у цьому напрямку не дав відчутних результатів.

За гратами опинилася лише Надія Савченко, підозрювана у підготовці теракту і замахів на вищих посадових осіб держави. Законодавці проголосували не тільки за зняття з нього депутатської недоторканності, але і за взяття під варту. Рада дозволила заарештувати і Михайла Добкіна, якого правоохоронні органи інкримінували шахрайство і зловживання службовим становищем. Однак через кілька днів він вийшов з СІЗО, внісши заставу.

Символ безкарності. Вимагаючи скасування депутатської недоторканності, активісти принесли до парламенту «закатані» в банки голови підозрюваних

Троє нардепів — Олександр Онищенко, Сергій Клюєв та Євген Бакулін — подалися в біга і оголошені в розшук. Двом вдалося «відбитися» від правоохоронних органів.

Вищий адміністративний суд визнав незаконною постанову парламенту про зняття недоторканності з депутата-радикала Ігоря Мосійчука, якого звинувачували у хабарництві. Закрито справу проти Олеся Довгого, якого звинувачували в причетності до земельних схем у столиці часів мера Черновецького.

Але частина народних обранців і в статусі «доторканних» продовжують виконувати депутатські обов’язки, ведуть звичний спосіб життя і навіть вступають в судові тяжби зі своїми «кривдниками». Як, наприклад, Борислав Розенблат і Максим Поляков.

Зараз питання не в тому, чи достатньо доказів вини депутатів і їх спільників, а у вольовому рішенні президента та провладних сил. Перед ними стоїть непроста дилема: порушити консенсус чотирирічної давності з елітами про недоторканність останніх і відправити загрузли в схемах нардепів у в’язницю. Або ж визнати перед виборами, що боротьба з корупцією не увінчалася успіхом. Такого «вибору» не позаздриш.

Прикосновенны, але невразливі

Чи є життя після зняття депутатського імунітету? Фокус зібрав історії парламентаріїв, позбавлених недоторканності, але продовжують виконувати депутатські обов’язки.

Максим Поляков

Пройшов у Верховну Раду за списком партії «Народний фронт» (№39). Член парламентської фракції цієї партії. Секретар Комітету ВР з питань фінансової політики та банківської діяльності. 11 липня 2017 року парламент проголосував за зняття депутатської недоторканності з Полякова.

З фракції його виключати не стали, а антикорупційні органи навіть дозволили зустріти 2018 рік за кордоном. Крім того, Солом’янський суд столиці виявився більш прихильним до Полякову при призначенні суми застави: спочатку вона склала 304 тис. грн, а вдруге — 608 тис. грн, в той час як Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) вимагала 5 млн грн. До того ж Поляків два місяці відмовлявся надягати електронний браслет, посилаючись на незаконність дій САП і НАБУ.

Така лояльність колег парламентаріїв і суддів до Полякову викликає здивування, якщо врахувати, що «бурштинове справа», в якому нардеп нібито за гроші правил митне та податкове законодавство в інтересах видобувачів бурштину, — не перший скандал з його участю.

Так, на початку 2014 року керівництво «Уманьхлеба» звинуватило Максима Полякова, який ще не був нардепом, у рейдерському захопленні підприємства. У власності Полякова виявилися 13% акцій активу. Нібито їх йому подарував один з акціонерів. Поляків передав свої акції іншій міноритарію, який використовував цінні папери для рейдерського захоплення активу. Прокуратура Умані відкрила кримінальне провадження за фактом шахрайських оборудок на «Уманьхлебе», в якому Поляків був головним підозрюваним. У 2014 році йому вручили підозру і суд визначив запобіжний захід — утримання під вартою. Полякову вдалося втекти від правоохоронців, його оголосили у всеукраїнський розшук. Однак потім кримінальне провадження закрили. Справа Полякова намагалися відновити кілька разів, але безуспішно. У 2015 році розслідуванням зацікавилася Генпрокуратура. Однак на той момент підозрюваний вже був нардепом і прокурорам не вдалося домогтися зняття з нього недоторканності.

Справа Борислава Розенблата та Максима Полякова — одне з найгучніших розслідувань НАБУ

Як парламентарія Поляків став відомий широкій публіці як один з організаторів інформаційної кампанії проти глави Укргазвидобування Олега Прохоренка. Прийшовши в Укргазвидобування, той зупинив тендер на закупівлю бурових установок в офшорної компанії «Мостон Пропертіс». Ціна обладнання у «прокладки» була на $2,5 млн вище ринкової. Коли стало зрозуміло, що схемний тендер зривається, нібито Поляків разом з колегою — депутатом Євгеном Дейдой організував маски-шоу з обшуком будівлі Укргазвидобування і проплачені «антикорупційні мітинги» у Кабміну. Тоді Олег Прохоренко публічно звинуватив народних депутатів від «Народного фронту» в корупційному втручання в роботу держпідприємства.

Не менш гучним був скандал з участю Полякова щодо проведення днопоглиблювальних робіт у порту «Південний». Тоді група нардепів пообіцяла бельгійської компанії «Ян де Ннл» перемогу у тендері за завищеними цінами через передачу частини корпоративних прав українського представництва. «Ян де Ннл» попросила за проведення днопоглиблення близько 1 млрд грн, тоді як на повторному тендері китайський підрядник погодився виконати роботи майже на 400 млн грн дешевше. Міністр інфраструктури Володимир Омелян усунув голову Адміністрації морпортів, призначивши на його місце латиша Райвиса Вецкаганса. Тоді Поляків разом нардепом Віталієм Купрієм почали інформаційну атаку на Володимира Омеляна, звинувативши його в корупції. Коментарі Полякова і його виступи на прес-конференціях активно розходилися в ЗМІ. На думку Омеляна, не безкоштовно. «Останнім часом все більше порядних журналістів повідомляють мені про те, що кілька PR-агентств за великі гроші пропонують розмістити замовні статті проти Омеляна і Міністерства інфраструктури. Публічна антикампанія набирає обертів. Оскільки компромат відсутня, доводиться його вигадувати, притягувати за вуха», — написав восени 2016 року Омелян в Facebook.

Після зняття недоторканності Максим Поляков не відрізняється бурхливим депутатською діяльністю. Хоч Поляків регулярно буває в будівлі Ради, депутатськими зверненнями органи влади не завалює.

Після позбавлення депутатського імунітету парламентарій прогуляв, за даними електронної реєстрації, сотню засідань (хоча всього 34 — за результатами письмової). Депутатських звернень з тих пір написав два. Одне з них стосувалося «Нібулон» Олексія Вадатурського, яке, за версією Полякова, стало причиною недоотриманих Держбюджетом 65 млн грн. Замішаної в цьому знову опинилася Адміністрація морських портів, з керівництвом якої у Полякова конфлікт. Адміністрація морпортів нібито забезпечувала безкоштовні послуги для агрохолдингу. Поляков звернувся особисто до генпрокурора Юрія Луценка для перевірки можливих порушень.

За час після зняття недоторканності Максим Поляков ініціював понад 20 законопроектів. В основному вони написані у співавторстві та стосуються його профільної діяльності — фінансів.

У січні 2018 року Поляків активно виступав за звільнення голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої. Разом з колегами з Радикальної партії Олега Ляшка він підготував проект відповідної постанови. А ще виступив співавтором законопроекту, яким пропонував зобов’язати президента прийняти рішення про відставку голови НБУ і надати парламенту право пропонувати свою кандидатуру на цей пост, якщо глава держави затягує процес. Ні постанови, ні закон прийняті не були.

Борислав Розенблат

До Верховної Ради пройшов по мажоритарному округу №62 (Житомирська область). Балотувався як кандидат від Блоку Петра Порошенка і після обрання увійшов у фракцію БПП. 10 липня 2017 року, за день до зняття з нього депутатської недоторканності, Розенблата виключили з фракції БПП. Як повідомив сам депутат, це сталося на його ж прохання. На затримання і арешт Борислава Розенблата парламент дозволу не дав — для цього не вистачило голосів. Він продовжує обіймати посаду заступника голови Комітету ВР з питань промислової політики і підприємництва.

18 липня 2017 року Солом’янський суд Києва обрав Розенблату запобіжний захід у вигляді застави в 7 млн грн і носіння електронного браслета. Але 19 жовтня, ледь дочекавшись закінчення строку запобіжного заходу, він вирішив полетіти в Німеччину. За версією самого Розенблата, йому потрібно було відвідати лікаря.

Співробітники НАБУ затримали нардепа прямо на борту літака і вилучили у нього кілька ювелірних предметів (як сказав Розенблат, «біжутерію, призначену в подарунок племінницям») і документи, важливі для розслідування «бурштинової справи». 20 жовтня суд знову «наділ» браслет на парламентарія, на цей раз до 18 грудня.

Пізніше Розенблат подав позов в Окружний адміністративний суд Києва — про неправомірність дій НАБУ. Суддя Арсірій Руслан, який у 2007 році перевівся в столицю з Господарського суду Донецької області, в закритому засіданні прийняв рішення задовольнити вимоги депутата.

Незважаючи на кримінальну справу і відсутність депутатського імунітету, в парламент Розенблат ходить справно. За час, що минув з дня зняття недоторканності, відвідав понад 140 засідань 154. Разом з великим колективом співавторів Розенблат подав 15 законопроектів і направив у різні органи чотири депутатських запити. В одному з них нардеп просить у Кабміну спростити доступ до лісів нібито для проведення санітарних чисток і захисту дерев від шкідників. В іншому звинуватив гендиректора Укрзалізниці в корупції і попросив ГПУ, НАБУ, НАПК, СБУ і Нацполицию вивчити це питання.

У вільний від судів і парламентських засідань час Розенблат мандрує по рідній Житомирщині, вручаючи грамоти, встановлюючи дитячі майданчики і спілкуючись з пенсіонерами. А ще грає в теніс, катається на велосипеді, їздить в Німеччину й Ізраїль. Все це він документує на камеру смартфона і постить в Facebook. У 2017 році Розенблат отримав від німецької компанії Büroservice 71 UG 400 тис. грн за «наукову діяльність» і ще стільки ж — за здачу в оренду нерухомості. Подробиці цих фінансових надходжень народний обранець не розкриває.

Михайло Добкін

До Верховної Ради пройшов за списками Опозиційного блоку (№3) і увійшов у фракцію цієї політичної сили. Член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

13 липня 2017 року парламент дав згоду на притягнення до відповідальності, затримання та арешт Михайла Добкіна. За даними ГПУ, в 2008 році він, будучи головою Харківської міської ради, вчинив шахрайство і розкрадання комунальної власності в особливо великих розмірах — поставив підпис під рішенням про передачу двом будівельним кооперативам ділянок землі у Харкові. Їх загальна площа — 77,8 га, вартість — 226 млн грн. «У лікарню не збираюся, картату ковдру брати теж», — сказав журналістам Михайло Добкін відразу ж після голосування. Вже на наступний день йому вручили підозра, а 15 липня Печерський районний суд Києва заарештував народного депутата на два місяці з можливістю внесення застави 50 млн грн. Суму знайшли однопартійці — 30 млн Вадим Новинський, ще 20 — Борис Колесніков.

«П’ю каву в їдальні Верховної Ради. І нехай тепер скажуть або напишуть, що я не ходжу в парламент», — написав у Facebook Михайло Добкін в грудні 2017-го. Це сталося після того, як ім’я депутата потрапило у топ-10 злісних прогульників за версією Комітету виборців України. Якщо вірити результатами письмової реєстрації, Добкін і зараз не особливо активно відвідує засідання ВР — з липня 2017 року він був присутній лише на 20 з них, пропустивши з невідомих причин 130. Та ще при цьому не утруднюється голосуванням. Кнопку «за» натиснули, щоб підтримати особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО; «проти», коли вирішувалося питання про зняття недоторканності з його однопартійців — Вілкула та Колеснікова. З трибуни за рік виступив один раз — у день зняття депутатського імунітету, підготував один законопроект — про особливості державного регулювання діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів, і один депутатський запит — одночасно в МЗС і МВС на тему антисемітських заяв консула України в Гамбурзі Василя Марущинца.

У середині жовтня 2018-го ГПУ передала звинувачувальний висновок у справі Добкіна до суду. Крім екс-глави Харківської міськради, в числі обвинувачуваних по цій справі проходять його колишній заступник та керівники профільних департаментів, а також покупці земельних ділянок. У разі визнання винними, їм загрожує позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна.

Надія Савченко

У Верховну Раду пройшла за списком ВО «Батьківщина» (№1). Зараз не входить ні в одну з фракцій і ні в один з комітетів ВР.

За зняття депутатської недоторканності, затримання і арешт народного депутата Надії Савченко парламент проголосував 22 березня 2018 року. ГПУ звинуватила її в підготовці теракту і державного перевороту. Напередодні голосування генеральний прокурор Юрій Луценко продемонстрував у сесійній залі фільм з нібито доказами того, як Савченко вивозила зброю з окупованих територій. Правоохоронці впевнені: вона планувала використати його для нападу на урядовий квартал і будинок Верховної Ради, а також ліквідації секретаря РНБО Турчинова, президента Порошенка та міністра внутрішніх справ Авакова. Савченко заарештували в той же день. З тих пір нардеп перебуває в СІЗО і не має можливості відвідувати засідання парламенту. За словами Луценка, досудове розслідування у гучній справі завершено, Савченко та її захист знайомляться з матеріалами.

«Арешт заважає мені виконувати депутатські обов’язки», — поскаржилася Надія Савченко на одному з судових засідань. Вона хотіла б відвідувати парламент навіть під охороною. За словами сестри Віри, головне питання, яке хвилює Надію, — звільнення з російського полону політичних в’язнів, громадян України. Зокрема вона звернулася до президента РФ з проханням помилувати більше 60 чоловік, а один з її депутатських запитів стосується проблеми екстрадиції незаконно утримується в Росії Сергія Литвинова. В цілому за час перебування в СІЗО Савченко подала вісім депутатських запитів.

У Кабміну намагалася дізнатися про ситуацію з фінансуванням державної програми будівництва кораблів класу «Корвет» — бойових суден, розроблених в Миколаєві. Планувалося, що до 2026 року з’явиться 10-12 таких судів. Також цікавилася роботою сина голови Комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони Сергія Пашинського в концерні «Укроборонпром» і можливими корупційними ризиками. Крім того, за цей час Савченко подав до парламенту два законопроекти. У першому з них вона пропонує посилити соціальний захист українських студентів, а в другому — закріпити в законі про прокуратуру неможливість призначення генерального прокурора без вищої юридичної освіти. Обидва документи знаходяться на розгляді у профільних комітетах ВР.

Аліна Куликова, опубліковано у виданні Фокус

«>

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top