новини корупції

Грошово-кредитна політика та зростання економіки України

Напередодні погодження та затвердження Основних засад грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу хочу в цій статті представити деякі міркування принципово-ідеологічного характеру, що стосуються якісного змісту грошово-кредитної політики України. Про це у своєму блозі на сайті “Новое время” пише голова Ради НБУ Богдан Данилишин. 

З моєї точки зору, успішне застосування різних інструментів грошово-кредитної політики має забезпечувати досягнення масштабних цілей в різних часових інтервалах. Враховуючи поточний стан економіки України і завдання, що стоять перед нашою країною, вважаю, що проведена грошово-кредитна політика не повинна замикатися в межах виконання таких, нехай важливих, але тактичних завдань, як забезпечення низьких темпів інфляції та досягнення стабільності національної валюти. Нацбанк не повинен абстрагуватися від вирішення проблем стратегічного довгострокового характеру, таких, як сприяння економічному зростанню та підвищенню рівня зайнятості населення, а також структурна перебудова української економіки, спрямована на підвищення питомої ваги інноваційних галузей.

Стабільні ціни — необхідна, але недостатня умова для зростання економіки України. Більш того, сучасна економіка в тій чи іншій мірі інфляційна, оскільки неможливо зовсім усунути всі фактори, що провокують інфляцію, наприклад, такі, як дефіцит держбюджету або торгового балансу. А у випадку з Україною до таких факторів слід віднести ще й структурні диспропорції в економіці, вплив монопольного ціноутворення в деяких секторах народного господарства, імпортована інфляція, інфляційні очікування підприємців і домогосподарств, нарешті. У зв'язку з останнім з наведених факторів, зауважу, що коли ми в політиці НБУ віддаємо однозначний пріоритет інфляційному таргетуванню, то при цьому впливаємо переважно на інфляцію попиту. Але хіба варто скидати з рахунків той факт, що інфляція витрат виробництва в умовах високовитратної економіки України в ідеалі теж вимагає певного регулювання? Адже високі витрати формуються на всіх стадіях виробництва в нашій країні. Чи може Нацбанк ефективно регулювати цей процес? Скоріше ні. І це є достатньою підставою для того, щоб задуматися про корекцію нині застосовуваної моделі цілепокладання, що складається в концентрації цілей грошово-кредитної політики виключно на таргетування інфляції.

Спірним є твердження про те, що модель інфляційного таргетування є найбільш придатною на сучасному етапі розвитку економіки України, особливо з урахуванням не найсприятливішої і складно прогнозованої кон'юнктури міжнародних ринків продукції, що складають основну частину українського експорту (з імпортом ситуація виглядає більш сприятливо, оскільки навряд чи варто очікувати різкого підвищення цін на енергоносії).

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top