новини корупції

Будет ли перезахоронен бывший диктатор Испании Франсиско Франко?

Влада Іспанії вирішила перепоховати останки генералісимуса Франсиско Франко, спочиваючого у Долині полеглих під Мадридом. DW — про реакції на цю ініціативу і перспективи її реалізації.Уряд Іспанії прийняв на своєму засіданні в п’ятницю, 24 серпня, рішення ексгумувати останки екс-диктатора Франсиско Франко Баамонде, який правив країною з 1939 по 1975 роки. Після смерті він спочиває в базиліці меморіального комплексу жертв громадянської війни 1936-39 років, розташованої в Долині полеглих, в 52 кілометрах від Мадрида. На думку уряду, представленого Іспанської соціалістичної робочої партії (ІСРП), нинішнє поховання «служить вихваляння диктатури» і «завдає шкоди демократії».

Між тим рішення влади викликало негативну реакцію частини іспанського суспільства, яка побачила в ньому спробу переписати історію і домогтися моральної реваншу за програну в свій час громадянську війну.

Різні думки про спадщину Франка

Для 40-річної робітниці з Мадрида Марії Хесус Ернандес рішення уряду є справедливим, хоч і запізнілим. У розмові з DW жінка зазначила, що «мова йде про диктатора, потопившем в крові іспанську республіку» і «майже на 40 років свого правління залишив Іспанію демократії». Так що його могила не повинна перебувати в храмі і бути «об’єктом поклоніння», вважає вона.

Інший співрозмовник DW, 75-річний пенсіонер Хосе Ігнасіо Діас, навпаки, не вважає Франко «суто негативним персонажем». Так, спочатку була війна, гинули люди, визнає Діас, потім довгі роки не було партій і виборів, а комуністів саджали у в’язницю.

Але зате, додає пенсіонер, Франко не дозволив втягнути країну в Другу світову війну, а потім перетворив Іспанію в розвинену промислову державу, покінчив з безробіттям, що з дефіцитом житла, побудував дороги і водосховища. Адже недарма іспанці жартома досі кажуть: «Борючись з диктатурою Франка за демократію, ми жили краще, ніж тепер, при демократії!»

Франко проти Народного фронту: зло проти зла?

Зі свого боку професор політології Мадридського університету Фернан Гарсія Вілья зазначив у розмові з DW, що «ні у кого немає сумнівів в тому, що Франко був жорстким диктатором». Але все питання в тому, чи був він гірше тих, проти яких у 1936 році організував військовий переворот, тобто республіканців з Народного фронту, «відомих своїм войовничим екстремізмом?» Цей екстремізм, за висловом професора, «лякав не тільки західноєвропейців», але навіть Сталіна, поодинці допомагав Народному фронту. Адже всі демократичні країни від цього Фронту відвернулися, вказав він.

І нагадав, що в грудні 1936 року Йосип Сталін «дружньому радив в листі іспанського прем’єра-соціаліста Франсиско Ларго Кабальєро, якого називали «иберийским Леніним», зменшити революційний запал.

Сталін також рекомендував більше не переслідувати дрібних виробників — не забирати в них майно і не заганяти в комуни, радив не душити залишки парламентаризму і не експропріювати власність іноземців. До речі, це послання було відразу після того, як республіканці в черговий раз вразили світ — розстріляли 12 тисяч представників мадридської інтелігенції. Заодно були вбиті і члени їх сімей, в тому числі 200 дітей.

Чи потрібно переписувати історію?

Всі ці нюанси, пояснив далі Гарсія Вілья, і примушували іспанців в останні десятиліття делікатно ставитися до власної історії. Історики попереджали, що не можна розбурхувати суспільство, розколоте у свій час трагедією громадянської війни, спробами навісити на одних її учасників ярлики абсолютного зла, а на інших — добра. До речі, республіканців ніхто не намагався піддати в останні десятиліття забуття: тільки ім’ям комуністки Долорес Ібаррурі названі десятки вулиць у різних містах країни.

У всій цій справі є й ще один аспект: поховання диктатора Франко — вмонтоване в підлогу базиліки плита з ім’ям покійного — за великим рахунком, вважає Гарсія Вілья, нікому не заважає, не муляє очі. На відміну, приміром, від мавзолею Леніна, це поховання, додав він, знаходиться не на видному місці в столиці, а у віддаленій гірській місцевості. Так і базиліка — зовсім не мавзолей, не індивідуальна усипальниця. В її підземеллях, крім Франка, спочивають ще майже 35 тисяч осіб.

Втім, за даними мадридського соціолога Габріели Роспиде, багатьох іспанців обурює навіть не сам факт ексгумації. Вони незадоволені тим, що ІСРП, яка прийшла до влади лише в червні, являє перепоховання Франко як пріоритет своєї політики. За словами Роспиде, іспанцям не подобається, що ця затія замінила уряду вирішення важливих проблем країни, таких, як «боротьба з каталонським сепаратизмом, напливом нелегалів з Африки, падінням рівня життя, безробіттям і фінансово-економічною кризою».

Родичі Франко проти перепоховання

Уряд має намір здійснити ексгумацію в жовтні, пояснив Гарсія Вілья. Втім, для цього існує певна перешкода. Справа в тому, що сім’я Франка — його онуки — заперечують проти «профанації могили» та перепоховання діда в сімейному склепі на мадридському цвинтар «Пардо».

Вони погрожують уряду міжнародним судом. Закон, як вважають родичі, на їх стороні. Він свідчить, що без їхньої згоди ніхто не має права чіпати могилу покійного, де б вона не знаходилася. Дотримуватися цієї норми має намір і католицька церква, якій належить базиліка в Долині полеглих.

У свою чергу, соціолог Роспиде звернула увагу на те, що широко розрекламований намір влади перепоховати Франко «з метою зрадити забуттю здобуло зворотну дію — повернула інтерес до напівзабутої диктатору». Нинішнім літом Долину полеглих відвідали в два рази більше іспанців, ніж у попередні роки. А на речових базарах по всій країні ходовим товаром стали монети, медалі, бюсти, медальйони, листівки, гуртки та інші сувеніри із зображенням покійного генералісимуса. Цей феномен вже отримав назву «франкомании», резюмувала соціолог.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top