новини корупції

Богдан Губський. «Бодя» — некоронований король. ЧАСТИНА 1

Богдан Губський. «Бодя» — некоронований король. ЧАСТИНА 1

31.07.2018

Богдан Губський

Якщо хтось працює, то він краде. Коли інші починають красти – він уже відпочиває. Все це про одіозного Богдана Губського, який володіє рідкісним умінням – перебувати в тіні уваги українців.

Він – власник десятки тисяч гектарів «рідної землі», засновник фінансових пірамід, лідер однієї з найкривавіших ОЗУ України. Не дивлячись на це, Губський називає себе вченим і щедрим меценатом. Він зрідка з’являється на світських івентах з келихом шампанського, вартість якого значно перевищує місячну заробітну плату пересічного українця.

SKELET-info розповідає історію талановитого вченого-кібернетика, який зумів обвести всіх навколо пальця.

З кібернетика у бізнесмени

Губський Богдан Володимирович народився 30 березня 1963 року в Києві в сім’ї високопоставленого військового — генерала Радянської армії. Він отримав суворе виховання та відмінне освіта.

Своє дитинство Губський провів у Львові, куди перевели батька у справах служби. Там він закінчив елітну школу, і сім’я повернулася назад в Києві.

Вища освіта Богдан Володимирович здобув у Київському університеті ім. Т. Шевченка. У 1985 році він закінчив факультет кібернетики і залишився в рідному вузі займатися науковою роботою. Про талант нашого героя говорить отримана в 1987 році 24-річним вченим республіканська комсомольська премія ім. Н. Островського за кращу роботу в галузі математичної кібернетики. Через 2 роки, ставши кандидатом фізико-математичних наук, Губський почав викладати. Через 10 років він написав дисертацію і отримав звання доктора економічних наук.

В кінці 80-х наукова діяльність могла хіба що приносити моральне задоволення. Про самореалізації, а тим більше, про гроші мова взагалі не йшла. Жити потрібно було за принципом: «бери, де погано лежить». Богдан Губський це розумів і знайшов застосування своєму таланту: молода людина йде в бізнес. Тим більше, це було найсприятливіший час для створення перших схем по відмиванню грошей. Безглуздо не скористатися такою можливістю. Головне – потрапити в потрібне русло, і тут вченому-кібернетику удача посміхнулася.

«Джентльмени удачі» і траст, який лопнув

Всі ми звикли, що Києвом керують, як не «донецькі», так «вінницькі» або «дніпропетровські». Але зовсім забули про «київських» — місцевих корінних, які відмінно «підім’яли» столицю, перебуваючи в тіні.

Перша угруповання «київських» утворилася на початку 90-х, коли молодий і перспективний будівельник і завідувач складами Григорій Суркіс тісно зблизився з головою Київського міськвиконкому Валентином Згурським.

Валентин Згурський стояв біля витоків київської мафії

Останній частенько відмазував братів Суркісів від міліції та інших перевірок.

У 1991 році Суркіс і Згурський увійшли в невелику страхову компанію «Омета-інстер», зареєстровану киянами Іваном Цукором та Ігорем Кожевиным, зі статутним фондом 100 тисяч рублів. Суркіс одним махом збільшив статутний фонд до мільйона рублів і став основним акціонером. Мільйон рублів в 1991 році – запаморочливі гроші!

Брати Суркіси

У число засновників і керівників увійшли: Ігор Суркіс, Валентин Згурський, чоловік його родички Юрій Лях (відомий банкір, начальник управління кредитними ресурсами «Инкобанка», нині покійний), викладач КДУ Богдан Губський, Юрій Карпенко, і тодішній голова Спілки адвокатів України Віктор Медведчук (майбутній глава адміністрації Президента Леоніда Кучми). Команда відразу отримала прізвисько «київської сімки» (в народі – «Динамо»). Ці люди наганяли страх на всю Київщину, підприємці не хотіли з ними зв’язуватися. Розкрадання коштів, податкові злочини, обман партнерів, рекет, шантаж і розбій, викрадення людей, — всім цим займалися члени «київської сімки». Але почнемо з самого початку.

Віктор Медведчук і бандит Макс Скажений (Максим Курочкін); за їх спинами — Богдан Губський

Активна команда розгорнула бурхливу діяльність в 1992 році. Тоді був створений концерн АТ «Національний інвестиційний фонд «Омета XXI століття», в який увійшли «Омета-траст», «Омета-інвест», «Омета-інстер». Зазначимо, що діяльність «Омета XXI століття» пов’язують виключно з Григорієм Суркісом. Насправді ж, організатор та ідейний натхненник цього «дітища» — Богдан Губський, який зайняв там крісло заступника голови наглядової ради. Його математичний склад розуму дозволив провернути геніальну схему обману простих українців, при цьому залишаючись у тіні. Втім, як зазвичай.

Отже, чим займалося «Омета XXI століття»? Як кажуть в народі: «там було все – і кавунові грудей, і потужний потилицю». Так от в «Омета XXI століття» були і адвокатська контора, і діяльність через офшори, та експорт-імпорт, але головне – там була «піраміда», якій би позаздрив сам Мавроді. Про неї і розповідаємо.

Відразу після заснування концерн випустив цінні папери з логотипом «Омети». На просторах батьківщини з’явилися гасла: «Не ховайте ваші грошики». І чесні українці в буремні 90-ті довірилися шахраям. На початку 1994 року «Омета XXI століття» виплачує вкладникам перші дивіденди, щоб ще більше «підсадити». Все як у вуличній грі в наперстки. Після цього люди почали масово нести заощадження в концерн, гроші лилися рікою в бездонну кишеню Губського. У 1995 році обіцяні дивіденди досягли 1000% річних, а приплив вкладників пішов на спад. Коли настав час повторних виплат вкладникам сказали, що їх взагалі не було, і гроші вони можуть не чекати. «Омета»… прогоріла. Число «кинутих» громадян перевищувала 15 тисяч! Загальна сума від цієї авантюри обчислюється сотнями мільйонів доларів.

Найсумніше в цій історії те, що ініціаторам тресту нічого не загрожувало. Вони були під надійним «дахом», а український народ, як відомо, дуже відхідливий. Тим не менш, були і ті, хто хотів через суд повернути свої заощадження. Але всі їх спроби відбила юридична компанія Віктора Медведчука ТОВ «Бі.Ай.Ем», яка відстоювала інтереси «Омети».

Особливої уваги заслуговує історія про те, як «Омета XXI століття» спритно пішла від відповідальності. У 1993 році акції продавалися по 1250 карбованців (близько 25 центів) з обіцянками фантастичних відсотків, а у 1996 році їх викупили у розчарованих українців… 2,6 копійки (1,2 цента). Таким чином, на папері «Омета» виконала свої зобов’язання, ну а решта списала на гіперінфляцію. Загалом – усім, кому повинен прощаю.

Після успіху «Омети» Богдан Губський міг би ще довго спочивати на лаврах десь дуже далеко від України, витрачаючи вкрадені мільйони. Але він гідний син офіцера, так що «ні кроку назад»! Богдан Володимирович вирішив і далі примножувати свій капітал. Правда, злочинними методами.

Як «підім’яти» газовий і аграрний ринки

Гроші обдурених вкладників «Омети» Богдан Губський вклав у ЗАТ «Промислово-фінансовий концерн «Славутич». До речі, його створення теж приписують Григорію Суркісу, який до того часу міг похвалитися близьким знайомством з чинним президентом Леонідом Макаровичем Кравчуком. Але, за даними SKELET-info, ініціатором організації став Богдан Володимирович, якого до того часу вже призначили членом комісії з питань фінансової стабілізації.

Чому ж зайнялося підприємство «Славутич»? Тонка стратегія Губського спрямована на прибуткові ринки енергоносіїв, нафтопереробки, зерна, цукру і металу. На собі він зосередив дві основні сфери — фінансові потоки і нафтові справи. Варто сказати, що в ті роки торгівля продуктами нафтопереробки перебувала на піку популярності.

«Славутич» виходить на ринок нафтопродуктів. Спочатку контора брала кредити в іноземних банках (часто — під гарантії держави) на закупівлю нафти, яку переробляли в Україні. Завдяки цій схемі «київська сімка» взяла під контроль до 25% українського ринку нафтопродуктів. Всі конкурентів залякували або ж впливали за «законом». За «закон» відповідав Григорій Суркіс. Дуже цікаво підприємці вирішили проблему податків до бюджету йшли буквально копійки. Прикриття забезпечували Суркіс і Медведчук. Більш того, фірмовим стилем «київської сімки» стало «кидалово» — підприємці не віддали жодного кредиту!

У 1994 році концерн «Славутич» одержує право забезпечувати Україну туркменським газом. У Богдана Губського з’являється ексклюзивне право проводити розрахунки на поставку блакитного палива. «Славутич» швидко стає вітчизняним монополістом, а Богдан Володимирович розраховується за газ так, що у країни залишається багатомільйонний борг. У той рік Україна заборгувала Туркменістану 243 млн доларів. Безумовно, олігарх поклав у кишеню багатомільйонні відкати.

Важким для «київської сімки» став кінець 1994 року. Леонід Кравчук програв на виборах Леоніду Кучмі. Вся «сімка» ставила на Кравчука і опинилася в опалі. Домовлятися з новоспеченим президентом пішов Суркіс. За чутками, він запросив Леоніда Даниловича на матч «Динамо» у ВІП-ложі. Після гри Суркіс і Кучма налагодили стосунки.

Вже в 1997-1998 роках прем’єр-міністр Євген Марчук звільнив «Славутич» від сплати ПДВ на ввезення нафти. Це рішення призвело до того, що держбюджет недоотримав 1,5 млрд доларів.

Реального світанку «Славутич» досяг в 1998 році. Тоді послугами бізнес-групи користувалися більше 2 тисяч великих клієнтів. На жаль, ми ніколи не дізнаємося чисту статистику – в той же рік в офісі «Славутича» сталася пожежа, внаслідок чого згоріла вся бухгалтерія… Офіційна причина — коротке замкнення подовжувача, перевантаженого побутовими приладами. Правда, очевидці, які були на згарищі, говорили, що не бачили там канцелярського паперу. До речі, пожежа сталася дуже вчасно. Євген Марчук, куратор « київської сімки» від спецслужб, як раз балотувався в Президенти. Гроші на виборчу компанію, звичайно, дали його друзі. Знаючи нелюбов чинного глави держави Леоніда Кучми до Марчука, члени «сімки» побоялися зберігати бухгалтерію. Якби Леонід Данилович розлютився, то папери стали б головним доказом у вірогідному кримінальній справі.

Паралельно з концерном «Славутич» Богдан Губський розвивав ще одну галузь – аграрну. У 1996 році він став керівником проекту «Українська аграрна біржа», який об’єднав концерн «Славутич» з асоціацією «Інтерагро». З легкої руки Губський увійшов в перспективний і прибутковий аграрний бізнес.

Спочатку біржа створювалася з благою метою – реформувати сільське господарство і допомогти селянам. І вона б могла виправдати своє призначення, якщо б не Богдан Володимирович біля керма. Олігарх почав свою діяльність у двох напрямах: він зобов’язав усіх аграріїв реалізовувати свою продукцію виключно через УАБ і встановив величезний комісійний збір на цю саму реалізацію. По-суті, це сама пряма монополізація сільського господарства. Але затія не вдалася. Аграрії мали потужне лобі в парламенті та Кабміні. Губського настійно попросили стримати запал і згорнути ідею централізованої торгівлі.

У тому ж році Богдан Володимирович зайняв пост заступника голови Держкомісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку.

Після цього Богдана Володимировича за очі почали називати «новим українським бароном». Тоді він вже заробив свій перший мільйон, хоча середня заробітна плата в Україні становила не більше 40-60 доларів в місяць. Губський розумів, що стає небезпечно діяти по накатаній схемі, володіючи тільки логікою і кримінальним талантом. Щоб розраховувати на більший куш, потрібно грати по-новому, піднімати ставки. У нашій країні великі гроші після криміналу обіцяє тільки політика.

Політичний еквілібрист

В кінці 90-х Богдан Володимирович прийшов у велику політику. У 1998 році він став депутатом Верховної Ради III скликання від Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) під престижним номером 9. Чому саме ця партія? У своїх рідкісних інтерв’ю бізнесмен назвав її «правильної». Що саме це слово вкладає наш герой, не ясно. Швидше за все, вибір був обумовлений тим, що на той момент СДПУ(о) мала яскраво виражену пропрезидентську позицію. Завдяки «правильної» партії Губський стає ближче до президента і міцно входить в його оточення. У парламенті він, засукавши рукави, працював в статусі заступника голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Перебуваючи на цій посаді, Богдан Володимирович розробив концепцію реформування системи оподаткування і запропонував проект Податкового кодексу.

На початку 2000 року Богдан Губський створює Фонд інтелектуальної співпраці «Україна — XXI століття». Проект задумувався, як майданчик для дискусій еліти та напрацювання пропозицій для влади. Найцікавіше, що бізнесмен не допустив до дітищу друзів по фракції, а також ні Медведчука, ні Суркіса. Однак влада скептично поставилася до інтелектуальної ініціативи. Практично проігнорувавши її.

У 2002 році олігарх вирішує брати участь у парламентських виборах, балотуючись як самовисуванець в Черкаській області. Під час передвиборної кампанії Губський активно їздить по школам, закуповуючи комп’ютери і ремонтуючи класи. Такий підхід виявився успішним. Бізнесмен переміг у Золотоніському окрузі, набравши понад 34% голосів виборців.

Тоді ж у Верховній Раді Губський реєструє групу «Народовладдя», в яку увійшли 17 депутатів. Співголовою стає екс-міністр зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі Сергій Осика. «Народовладдя» визнали чи не найбільш «непомітним» учасником парламентської більшості. Лідери групи не виступали з яскравими заявами, а просто підтримували президента.

У 2003 році Богдан Володимирович оголосив про свій відхід від «об’єднаних есдеків» і помітно відсторонився від всієї «київської сімки». Він перейшов в «правильний» пропрезидентський Блок «Заєду».

На запеклих президентських виборах-2004 Губський не приховував своїх політичних уподобань – він всіляко підтримував табір «помаранчевої» опозиції. Говорив про те, що Президент і його протеже повинні поступитися народу, щоб не сталося кровопролиття. Мабуть, це єдиний випадок, коли бізнесмен відкрито висловлював свою позицію. І це в той час, коли Медведчук і Суркіса відверто підтримували кандидата в президенти від влади — Віктора Януковича.

Після перемоги Віктора Ющенка Богдан Володимирович першим привітав новоспеченого президента. А трохи пізніше влаштував виставу навколо клейнодів і булави Богдана Хмельницького, які він привіз з музею у Варшаві в Київ на присягу нового Гаранта.

Однак, на загальне здивування, Віктор Ющенко так і не визнав Губського. Він не міг довіряти «людині Медведчука». А нардеп Євген Червоненко розговорився і сказав, що хотів побити бізнесмена, коли той прийшов святкувати перемогу в штаб Ющенка після 3-го туру. За інформацією SKELET-info, перехід Богдана Володимировича до «помаранчевих» був чітко спланований Медведчуком і Суркісом, які, висловлюючись простою мовою, не хотіли складати яйця в один кошик. Такий розкид сил, безумовно, зіграв би на руку. З допомогою Губського можна було легко впливати на владу і протягати «потрібні» закони. Але Ющенко не повівся.

Аріна Дмитрієва, для SKELET-info

ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ…

Богдан Губський. «Бодя» — некоронований король. ЧАСТИНА 1 оновлено: Липень 31, 2018 автором: creator
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top