новини корупції

Анатолій Юркевич: розплата за боргами для кредитного шахрая з «Мілкіленд». ЧАСТИНА 1

Анатолій Юркевич: розплата за боргами для кредитного шахрая з «Мілкіленд». ЧАСТИНА 1

28.08.2018

Анатолій Юркевич

Ще один український олігарх в кредит», який не хоче віддавати свої борги, але зате «наваривает» сотні мільйонів на тендерах з єдиною військовою частиною. Олександр Юркевич цілком може стати в один ряд з одіозним Олегом Бахматюком, які заборгували своїм кредиторам мільярди. Звичайно, борги Юркевича на порядок менше, але зате він взагалі не збирається їх платити – ні в Україні, ні в Росії, ні в Європі. Так він і не зміг би цього зробити при всьому бажанні, оскільки має в 14 разів більше, ніж має! Тому власник компанії «Мілкіленд» та торгової мережі «Край» намагається врятувати їх залишки тим, що придумує нові шахрайські схеми.

Перший «кидок»

Юркевич Анатолій Іванович народився 30 серпня 1968 року в місті Чимкент Казахської РСР (нині – Шимкент, Казахстан), в родині Івана Антоновича та Ольги Федорівни Юркевичей (1940 і 1946 р.). Про своїй сім’ї, як і про те, як і коли вона переїхала в Київ, він нічого не розповідає, тому пояснити успішний старт бізнесу Юркевичей в самому початку 90-х

Юркевич Ольга Іванівна

досить важко – ну хіба що типовою казкою «трудилися не покладаючи рук», яку переповідають всі українські олігархи. Так що цілком логічно, що відповідь на ці питання багато хто намагалися знайти в біографії його батька, що досі є абсолютно закритою, що породило численні і суперечливі чутки. За однією версією, він колишній військовий, з іншого, був офіцером КДБ, по третій був пов’язаний з досить могутньою у 80-ті роки чимкентскій мафією, по четвертій був «простим» викладачем вузу. Але чомусь увагою незаслужено обділена його поважна матінка, бо SKELET-info достовірно відомо, що Ольга Іванівна працювала в Чимкенті керівним чиновником у торгово-фінансовій галузі. Працювала і при радянській владі, і в 90-х, у зв’язку з чим вона не поїхала відразу в Київ до дітей, а залишилася в Чимкенті і отримала громадянство Казахстану. А ось в кінці 90-х Ольга Іванівна, зберігаючи казахстанське громадянство, з’явилася на Україні в якості директора і співвласника то одного, то іншого підприємства сім’ї Юркевичей. Сімейний бізнес Юркевичей записаний саме на неї і дітей, в той час як Іван Антонович залишився як би не при справах і вже давно ніде не згадується.

 

Оксана Канарчук

Відомо те, що батьки безпосередньо доклали руку до першого бізнесу свого сина, а потім і дочки. Так, у Анатолія Юркевича є молодша сестра – Оксана Іванівна Канарчук (1973 р. н., в дівоцтві Юркевич), є бізнес-вумен і дружиною екс-депутата Київради Олександра Канарчука. Останній відомий тим, що його фірма ПАТ «Комбінат Будіндустрії» регулярно виграє в Києві багатомільйонні тендери.

 

Після закінчення школи, Анатолій Юркевич вступив у Київське вище військово-інженерне училище зв’язку (нині — Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації «КПІ»), яке він закінчив у 1990-му році. Але не отримав розподіл кудись «до чорта на роги», а був залишений в цьому ж училищі «на аспірантуру», начальником відділення навчальної лабораторії. Що, знову ж таки, говорило про наявність у нього якийсь протекції.

У стінах училища Анатолій Юркевич близько зійшовся з викладачем Юрієм Безбородовим, який є рідним братом російського генерала і екс-депутата Держдуми Миколи Безбородова. Саме Юрій Безбородов став одним з організаторів і першим керівником відкритого при училищі «кооперативу» НПВФ «Банкомзв’язок». Туди ж у квітні 1992-го року перейшов на роботу Анатолій Юркевич, ставши заступником Безбородова.

 

Юрій Безбородов

Спочатку підприємство збирався займатися «профільним» бізнесом, тобто системами зв’язку – так планував Безбородов. Навіть знайшли перших великих клієнтів: це був банк «Україна», у той час купався в дармових бюджетних фінансах, і підприємство «Укргазпром» (попередник «Нафтогазу»). Але у Юркевичей були свої погляди на бізнес, і вони вмовили Безбородова «наростити капітал», займаючись оптовою торгівлею. І ось під вивіскою «Банкомсвязі» була швидко вибудувана комерційний ланцюжок: з України в Казахстан Юркевичи возили якесь обладнання, там за бартером міняли його на бляху, яку везли в Прибалтику і міняли там на шпроти і соки, а їх вже везли продавати в Україну. Ось так Юркевичи і зайнялися торгівлею продуктами.

Проте в 1993 році НПВФ «Банкомзв’язок» розпалося: на ТОВ ««Банкомзв’язок» Безбородова, занявшееся все-таки зв’язком (майбутній «Голден Телеком») і торгову АТ «Банкомзв’язок» (ЄДРПОУ 19353391), яку

Михайло Попов

контролювали Юркевичи і їх компаньйони за бартерними схемами. Пізніше Анатолій Юркевич стверджував, що «між нами відбулися розбіжності, і ми з однодумцями відокремилися». Юрій Безбородов описував розкол НПВФ «Банкомзв’язок» інакше: Юркевичи просто кинули його, залишивши з величезним боргом. Схема була такою: на НПВФ «Банкомзв’язок» був оформлений великий кредит, потім Юркевич вивели на свою дочірню фірму, і вийшли з НПВФ, залишивши борг за кредитом на Безбородове – за який він розплатився своєю київською квартирою. Ось так Юркевичи здійснили першу аферу з кредитами, кинувши свого бізнес-партнера, і створили перший капітал.

Разом з Анатолієм Юркевичем з НПВФ «Банкомзв’язок» вийшов і Михайло Попов, до кінця 90-х залишався його основним компаньйоном. Але в 2001-му вони теж розлучилися, і Попов повернувся в Росію, де з 2003 року працював комерційним директором і заступником голови прояви «НОВАТЕК» — найбільшої, після «Газпрому», газової компанії РФ.

 

Від Росії до офшорів

Ймовірно, Юркевичи «розвели» Безбородова не тільки на кредит, але і вичистили НПВФ «Банкомзв’язок» до голих полів, тому що грошей в середині 90-х у них було дуже багато. Втім, за деякою інформацією SKELET-info, свої великі придбання вони здійснювали знову-таки з допомогою кредитів, не всі з яких повертали. Питання лише в тому, хто їм ці кредити давав? Думається, що темне минуле сімейного бізнесу Юркевичей в 90-х роках з часом розкриє чимало інтригуючих скандалів.

Отже, з 1993 року Юркевичи почали активно скуповувати підприємства і продовжуючи активно займатися торгівлею всім підряд: від консервів до комп’ютерів. Особливо добре розходилися прибалтійські шпроти, але штовхати їх під вивіскою «Банкомзв’язок» (БКС) було вже як-то дивно, тому була створена компанія «Море». Анатолій Юркевич відкрив її разом з Михайлом Поповим, якому вона і дісталася після їх розриву (Попов продав її «Интерфлоту»). А ось на західний ринок добре йшли казеїн, сухе молоко, оскільки тоді їх собівартість була набагато нижче, ніж в Європі. Так в 1994-му з’явилася компанія «БКС-Милтек», яка через кілька років перереєструвалася в «Мілкіленд» — дала початок цілому холдингу, пізніше перереєстрованого у Нідерландах і має свої дочірні фірми в Україні, Польщі та Росії.

Однією з особливостей бізнесу Юркевичей є заплутаність схем належать один одному фірм, які в підсумку йдуть корінням в офшори. Якщо ви подивитеся на наведений список, то побачите, що офшорні фірми Юркевичи почали створювати ще в кінці 90-х. При цьому одні офшорні фірми належать іншим, так що розібратися, хто є хто досить складно. Але все ж відомо, що, наприклад, багамська «Ditel, inc» стала власником АТ «Банкомзв’язок», або що на панамський «KRAI CORPORATION» була записана мережа маркетів «Край».

 

Структура «Мілкіленда» тут є найбільш заплутаною. Отже, в Україні працює фірма «Мілкіленд-Україна» (що має дочірні компанії), яка належить зареєстрованої в Нідерландах «Milkiland nv». Та, у свою чергу, на 73% належить фірмі Анатолія Юркевича «1 Inc. Cooperatief U. A.» (інші акції були розміщені на біржі) через панамський фірму «Milkiland CORPORATION», і управляється через панамський ж «1 INC-UKRAINE». Виникає питання: а чи потрібні чесному виробника молочної продукції, яким заявляє себе Анатолій Юркевич, такі хитромудрі офшорні схеми?

Але він також час від часу позиціонує себе «посконным патріотом», посилав своїх людей на перший Майдан і підтримав другий, скаржився на спроби забрати його бізнес російським «Ощадбанком» — при цьому вже більше 10 років розвиваючи в Росії свій бізнес. Мова йде, зокрема, про російському ТОВ «Мілкіленд-РУ» (ІПН 7715937669), який володіє Останкінським молочним комбінатом в Москві (завод збанкрутує в 2017 році-кредитних боргів) і здравствующими ТОВ «Курськ-Молоко» (ІПН 4632173083) і ТОВ «Новомосковський молочний комбінат» (ІПН 7116149771).

Дерибан під шум Майдану

У другій половині 90-х Анатолій Юркевич та Михайло Попов купили два молокозаводу: в Ніжині та Кам’янець-Подільському, причому вони обійшлися їм всього в декілька сотень тисяч доларів кожен (за ціною київських квартир). Можливо, ці підприємства теж стали б робити лише сухе молоко, але тут з Казахстану приїхала Юркевич-мама, взяла молокозаводи в свої руки, і запустила на них виробництво сирів. Справа пішла, і новостворена компанія «Мілкіленд» почала стрімко розвиватися, і скуповувати в Україні нові підприємства. А допомагала Юркевичам в цьому спритний юрист Тетяна Козаченко. Так-так, та сама, яка в 2014 році стала директором Департаменту з питань люстрації Мін’юсту!

Тетяна Козаченко

 

У 1997-му вона отримала в Хмельницькому інституті регіонального управління та права диплом юриста, два роки намагалася працювати викладачем, потім кинула і переїхала в Київ, де влаштувалася юристом в АТ «Банкомзв’язок». Швидко освоїлася, озирнулась – і вийшла заміж за Віталія Козаченко — який був топ-менеджером фірми з 1996 по 2009 рік. Своїм особливим талантом і винахідливістю вона зацікавила Юркевичей (чи то сина, то маму), які знайшли їй куди краще застосування, ніж штатного юриста. Для початку вони створили окрему фірму «БКС-Капітал», куди Тетяна була переведена заступником начальника відділу. А після отримання нею ліцензій адвоката (2002) та арбітражного керуючого (2003), Тетяна Козаченко очолила «БКС-Капітал». У 2007-му була створена нова фірма – юридична компанія «Капітал», Козаченко стала її співвласником і керівником, а її видима зв’язок з «Банкомсвязью» і Юркевичами зникла. Що і дозволило потім надіти їй маску «громадського юриста», стати захисником учасників Евромайдана і пронырливо пролізти на посаду глави Департаменту люстрації. При цьому протягом 2015-2017 навколо Тетяни Козаченко постійно спалахували скандали з приводу її задекларованому і реальному майні. Громадськість цілком закономірно хвилювалася: якщо у глави Департаменту люстрації звідкись з’являються мільйони гривень і дорогі авто, то чи не означає це, що їй «заносять»?

Сергій Варіс. для SKELET-info

ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ…

Анатолій Юркевич: розплата за боргами для кредитного шахрая з «Мілкіленд». ЧАСТИНА 1 оновлено: Серпень 28, 2018 автором: creator
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top