Головні новини

4 роки Порошенко: стати першим олігархом за будь-яку ціну

Рівно чотири роки тому українці віддали держава в руки Петра Порошенка.

За той час багато чого змінилося. Петро Олексійович встиг наростити свої капітали в кілька разів, злітати на Мальдіви за 14 мільйонів, заплатити ще 10 мільйонів за фотосесію з Трампом, станцювати брудні танці у Відні, нагородити родичів найвищими державними нагородами, з тріском провалити міжнародну політику, знецінити гривню в три рази, втратити 10 тисяч життів на Донбасі і ще багато-багато іншого…

Проаналізувати діяльність Петра Порошенка на посаді Президента України протягом останніх чотирьох років ми попросив екс-міністра економіки України Володимира Ланового, директора недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка, колишнього офіцера оперативного управління Генштабу ЗСУ, полковника запасу Олега Жданова, дисидента Семена Глузмана та директора Центру стратегічних розробок Андрія Ніцоя.

Володимир Лановий:
Порошенка на посаду Президента України поставив коло олігархів. Петро Олексійович зобов’язався працювати задля їх інтересів і в більшості випадків виконав обіцянку. Всі його дії економічного, фінансового, тарифного і валютного характеру були спрямовані на збільшення прибутків «обраних». І від провалу курсу, і від податкової системи, і від тарифів за останні чотири роки доходи компаній олігархів і корупціонерів з оточення Порошенко зросли в 3-4 рази. Вони рік за роком набивали собі кишені за рахунок державного майна. Президент гарантував просто тотальну підтримку монополістам і дав дозвіл на корупційне збагачення на всіх рівнях. Разом з тим, Порошенко іноді «призабував» за домовленістю і працював виключно на власну кишеню. Цим він позбавив додаткових доходів інших олігархів і нажив собі неприємностей. І найбільше від цієї системи постраждали прості українці – сьогодні вони не мають за що жити і де працювати.

Після Майдану в лютому 2014-го у мене питали: що побажаєте нової влади? Тоді я відповів: не друкувати гроші і не провалювати курс, адже це найменш захищена сторона нашої діяльності і найлегший шлях збагачення тих, хто при владі. Однак ці нові вожді зроби все навпаки. Вони надрукували гроші, провалили наші доходи, курс гривні і всі заощадження. І зробили це в ситуації, коли підстав для зростання курсу долара взагалі не було. Ось навіть зараз, за перший квартал 2018 року, НБУ викупив на внутрішньому ринку 1 млрд 200 млн доларів для потреб збільшення своїх резервів. Якщо б він не купував цієї валюти, долар став би слабший, а гривня сильніша. Але ж Порошенко не потрібно цього. Він навмисно утримує курс на рівні 26-27 грн за долар, проводить політику подальшої девальвації і свідомо шкодить економіці України.

Кращий приклад цьому – тарифи. Спочатку їх навмисне підвищують заради того, щоб державні нафтогазові компанії ставали високоприбутковими і після приватизації їх новими власниками-іноземцями гарантували комфорт і високі прибутку на порожньому місці. Тут виникає маленька проблемка: тарифи зростають, населення не має чим їх покривати. Влада шукає вихід і знаходить його – субсидії. З бюджету раптово виділять величезну суму – 60-70 млрд, що роблять його дефіцитним. Потім, щоб покрити той дефіцит, просять гроші під відсотки у Міжнародного валютного фонду, обіцяючи йому знову підняти тарифи і розпродати останнє, що залишилося в українців – землю. Але суть в тому, що потреба в кредиті виникає через неправильне розпорядження бюджетом на самому початку. Тобто заради чиєїсь вигоди в Україні створюють проблеми штучно. В кінці, схоже на те, що МВФ діє в інтересах певного міжнародного транснаціонального капіталу, адже його рекомендації щодо змін в Україні – це повна нісенітниця: створити дефіцит бюджету за рахунок зростання тарифів, щоб потім просити гроші на покриття того дефіциту…Нам не потрібні такі поради. Зрозумійте нарешті: економіка і рівень життя в Україні падає не тому, що такі об’єктивні обставини, не тому, що Україна «якась не така». У нас просто Президент – Порошенко.

Олег Жданов:
За 4 роки Петру Олексійовичу вдалося успішно спустити на гальмах всю військову реформу, обороноздатність країни і весь патріотичний настрій українського народу, який вийшов на вулиці в 2014 році. Порошенко не переозброїв і не реформував армію. За 4 роки на руках цього верховного головнокомандувача, який навіть не спробував виконати свій конституційний обов’язок, застигла кров від тисяч смертей на Донбасі.

Сьогодні він вперто тримається за Мінськ, заявляючи, що йому немає альтернативи. Але суть в тому, що Мінськ якраз і є засобом, завдяки якому Порошенко «досяг» цього катастрофічного результату. Мінські домовленості – це просто папірець, підписаний ніким і ні з ким. По-перше, він не має статусу документа, так як не ратифікований ВРУ. По-друге, ВРУ не уповноважувала Президента підписувати такий документ в плані миру або війни. І взагалі, ми не визначилися, чи є у нас війна в країні. Разом з тим, Мінські домовленості підписані двома сумнівними фізичними особами – Захарченко і Плотницьким, останній з яких тепер взагалі не має відношення до самопроголошених утворень на території Донбасу.

Справа в тому, що Порошенко – не самостійний політик. Він не може приймати рішення. Він виконує виключно те, що йому диктує Москва. І в цьому плані він ніяк не може відмовитися від Мінська, тому що тоді доведеться виходити на міжнародну арену і впроваджувати в дію Будапештський формат. Насправді, є багато способів для вирішення конфлікту на Донбасі. Але не Мінськ. Мінськ – це затягування і заморожування, що вигідно обом сторонам: українські олігархи продовжують торгувати з РФ, не визнають при цьому факту війни і не закликають світову спільноту вплинути на Росію, як на агресора, який скоїв військове вторгнення в Україну. Не вигідно, правда, українському народу.

Вихід є. По-перше, ми можемо визнати факт війни і збройної агресії з боку РФ, оголосити воєнний стан і війну. Це дасть нам право відсторонити РФ від голосування в Радбезі ООН за виділення нам миротворчої місії. Ось це буде вирішення питання дипломатичним шляхом. Однак є і силовий варіант. Ось ми говоримо про необхідність обопільного виконання Мінська: ми не стріляємо, вони не стріляють. Тоді так і треба робити, треба жорстко контролювати. Якщо ні – то застосовувати світову практику, повертати озброєння, дати можливість відкривати попереджувальний вогонь на поразку на випадок відкриття вогню з боку ворога. Практика, до речі, показує: коли Генштаб дозволяє українським військовим відкривати вогонь у відповідь — обстріл бойовиків припиняються на кілька днів.

Тобто маємо вибір: або жорстку відповідь, дипломатична. Але на це потрібна політична воля, якої у цієї влади не існує. Єдине позитивне, що відбулося за роки президентства Порошенко – це відкриття ВСУ, вперше за 27 років незалежності. Ми збільшили у кілька разів чисельність армії і за документами довели її до 250 тисяч чоловік. Однак все інше в нинішній армії – повна стагнація.

Юрій Сиротюк:
Перша обіцянка, з якою Порошенко йшов на вибори, це закінчення війни. Однак насправді він завів війну в глухий кут і тільки змінив трибуквенне назва «АТО» на ще більш безлике назву, яка складається з 12 слів (заходи по забезпеченню національної безпеки і оборони, стримування та відсічі російської збройної агресії, — ред.). Порошенко не мав рецепту і не знав, що робити з війною. Він просто обдурив український народ.

В умовах війни ключова функція Президента – бути верховним головнокомандувачем, дбати про територіальну цілісність і незалежність країни. На жаль, в цьому сенсі ми не побачили жодних кроків щодо повернення Криму і деокупації Донбасу. Порошенко загнав країну в глухий кут мінських угод і затяжну війну. Крім голослівних заяв і корупції в Міноборони, реальних планів і дій по звільненню захопленої території РФ України ми не бачили.

Порошенко обіцяв Україні безвиз. Україна його отримала. І це дійсно плюс. Але разом з тим Україна мала величезний потенціал в Європі і за останні кілька років успішно його втратила. Корупція і олігархат зруйнували все позитивне ставлення до Української держави. На 5-му році президентства Порошенко так і не став гарантом Конституції. Він став першим олігархом в країні. Він став активним учасником порушенням конституційних прав українців у всіх сферах життя. Навколо нього за час президентства сформувався позаконституційний орган, який має всі риси узурпації влади – «стратегічна дев’ятка». Україна опинилася в глибокій кризі. Зростають статки олігархів, зростає прірва між багатими і бідними. На Сейшелах і Мальдівах відпочиває керівництво держави, а мільйони пересічних українців бідують.

Семен Глузман:
На жаль, я був серед тих, хто голосував за Порошенка на виборах. Я мав багато інформації про нього, але і тоді вірив, що він буде відносно позитивним президентом. Я розчарувся. Він піклується виключно про власний капітал і капітал близьких до себе людей. Він не зумів налаштувати прихильно народ і домігся того, що більшість українців ставиться до нього відверто негативно. Українці могли б повірити, що треба ще трошки пожити в не дуже сприятливих умовах для зміни ситуації на краще і в найближчому майбутньому. Могли б. Але для цього Порошенко варто було б почати говорити правду. Правди від нього ми не чули. Ніколи. І економічних рішень для народу у нього ніколи не було. Він не повернув Україні величі, свідомо зробивши все навпаки.

Андрій Ніцой:
Порошенко не зміг виконати обіцянки, які дав народу 4 роки тому. Ні в чому. І для нього самого це буде мати єдиний результат: українці знову не проголосують. А проблема в тому, що слова Петра Олексійовича кардинально розбіглися з діями. Довіри від громадян у нього немає. Йому не вдалося налагодити зв’язок з суспільством. Люди не бачать відповідальності, бачать тільки обіцянки, розмови і суцільний піар, який вже жахливо втомлює. Яскраве свідчення тому – відкриття Бескидського тунелю. Порошенко приписав собі заслуги сотень інженерів, конструкторів і прохідників, які працювали над цим тунелем. Ну, це ж не функція Президента. Не його конституційні повноваження перерізати стрічки на об’єктах, зроблених чужими руками. Ти президент – ти відповідаєш за оборону і зовнішню політику. Ну так і відповідай! «Укрзалізниця» займеться своїми справами сама.

Порошенко постійно піариться і бреше народу, відповідно, недовіра тільки накопичується, тому його вже випереджає купа кандидатів, а сам він тільки на 4 — 6-му місцях передвиборчого рейтингу. Ще одна дуже важлива проблема: Порошенко байдуже на українські національні цінності. Він підписав закон про освіту, який містить антиукраїнську 7 незаконну статтю «Про мову освіти», в якій російська та інші мови національних меншин зрівнюються в правах з державною мовою. Цього в принципі бути не може, бо це суперечить рішенню Конституційного суду України. А нагадаю вам, що за порушення рішення Конституційного суду передбачена кримінальна відповідальність — від 3 до 7 років позбавлення волі. Так от, знаючи це все, Порошенко підписав. Як наслідок, ми тільки пересварилися зі своїми західними сусідами, а кремлівська меншість зааплодувало.

Ну і нарешті, найбільш примітну сутність Порошенко виявляють його відносини з церквою. Він б’є себе в груди і зображує великого патріота, будучи в той-же самий час прихожанином московській церкві, освячуючи вербу у московських попів-шанувальників «ДНР», не роблячи хоча б зауваження митрополиту МП, яка ображає пам’ять загиблих на Донбасі захисників України прямо у сесійній залі ВРУ. Слід нагадати, що Порошенко як президент має вагомі інструменти впливу на московський патріархат: починаючи з перебування МП в Києво-Печерській та Почаївській лаврах — закінчуючи пільгами на комуналку і оренду землі для всіх храмів і впливом на реєстрацію парафій. І все це він вже скільки років беззастережно ігнорує. Ось і яскравий приклад розбіжності в його словах і діях.

Нарешті, з кожним днем стає все більш зрозуміло: втомилися від Порошенка не тільки українські громадяни, але і міжнародні партнери. І в черговий раз підтвердила це недавня публікація ЗМІ про оплаченої зустрічі з Трампом. Ця інформація не випадково з’явилася саме у ВПС, бо довіра до цього видання – одне з найвищих у світі. Цю інформацію злили з кіл, наближених до адміністрації Трампа, що знову-таки підтверджує: Порошенко вичерпав себе як президент.

Міжнародні партнери кричать українцям: шукайте іншого президента, який буде більш відповідальним. Який, якщо обіцяє боротися з корупцією, почне боротьбу з себе. Якщо сказав, що буде воювати, то почне це виконувати, а не тільки імітувати і буде піаритися, що нарешті на «Широкому Лані» показово почали будувати казарми. А чому цього не зробили в 2015-му, коли так треба було, а тільки тепер – за рік до виборів? Будьте впевнені: це не остання така публікація. Дуже ймовірно, що скоро ми дізнаємося ще багато цікавого про офшори і зв’язку Порошенка з Кремлем.

«>

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top